ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЕКСТЕРНАЛІЙ

Анотація

У статті розглядаються механізми формування стратегії антикризового управління в умовах інформаційних екстерналій. Наслідки зовнішніх та внутрішніх інформаційних впливів призводять до руйнування системи функціонування, що, в свою чергу, вимагає удосконалення механізмів антикризового управління. Зважаючи на те, що інформаційні екстерналії мають інтелектуальну природу, збільшується кількість сфер, в яких буде спостерігатись інформаційна та соціальна та економічна криза, спричинена перевищенням необхідної швидкості прийняття рішень над гранично можливою швидкістю реакції людини. Інформаційні екстерналії реалізуються в інформаційному полі, що є соціальним або географічним простором, у межах якого відбуваються типові комунікаційні процеси, а обмін інформацією відбувається засобами масової інформації, ЗМІ виступають основним інструментом формування людської думки. Оскільки окрім зовнішніх впливів, будь-які гострі суперечки, що виникають всередині організації, так чи інакше пов’язані із її фінансово-господарською діяльності, антикризове управління спрямоване на усунення та недопущення прогалин в системі розподілу ресурсів та оптимізацію господарської діяльності. Залежно від трактування поняття антикризове управління, визначається й мета, що реалізовується внаслідок такого типу управління. Стратегію антикризового управління можливо реалізувати лише наслідуючи наступні принципи: рання діагностика; терміновість реагування; адекватність реагування; повна реалізація внутрішніх можливостей. Варто зазначити, що незалежно від типу та методів антикризового управління, його впровадження відбувається у рамках чотирьох блоків: 1) діагностика кризи; 2) методологія антикризового управління; 3) прогнозування кризи; 4) соціально-економічні аспекти. Окремим аспектом антикризового управління є державне управління, яке реалізується у створенні такої системи взаємодії держави і ринкової економіки, що забезпечує подолання макро- і мікроекономічних криз, яке впроваджується за допомогою нормативно-законодавчого регулювання, фінансового регулювання, промислової політики та перерозподілу доходів.