Напрями гармонізації економічних інтересів агарних підприємств та держави в контексті модернізації інститутів розвитку сільського господарства

Abstract

В статті розглянуто напрями гармонізації економічних інтересів аграрних підприємств та держави в контекст модернізації інститутів розвитку сільського господарства. З метою реалізації принципу інституціональної системності обгрунтовано фактори модернізації розвитку сільського господарства за допомогою поєднання інноваційних ресурсів виробників і управлінських структур різного рівня в межах прийнятого комплексу встановлених заходів на засадах програмно-цільового підходу з розробкою і реалізацією загальнодержавних, регіональних, галузевих і підгалузевих цільових програм. Для взаємоузгодження стратегічних напрямів гармонізації економічних інтересів аграрних підприємств та держави визначено стимулятори процесу нарощування економічного потенціалу суб’єктів господарювання, підвищення ефективності його використання на інноваційній основі та конкурентоспроможності, а також якісних параметрах змін економіки і доцільності реалізації стратегії в перспективі. Обгрунтовано, що модернізація інститутів розвитку сільського господарства на регіональному рівні потребує консолідації спільних зусиль влади та безпосередньо аграрних товаровиробників. Реалізацію основних стратегічних сценаріїв розвитку аграрного регіонального комплексу і координації взаємодій суб’єктів модернізаційного процесу запропоновано покладати на сформовані інституційні центри розвитку, які функціонуватимуть у формі координаційної ради з паритетом участі в ньому представників агробізнесу, держави. Інституційні центри розвитку виступають ядром структури за кластерним типом і забезпечують формування і реалізацію економічного потенціалу для всіх аграрно-виробничих структур, готових і зацікавлених у взаємодії та концентрують свою діяльність на стимулюванні господарської діяльності товаровиробників; розширенні споживачів агроінновацій й розвитку інноваційної інфраструктури. Відповідно до прийнятої регіональної стратегії при розробці цільових програм запропоновано деталізувати в них пріоритетні складові розвитку, враховуючи концентрацію ресурсів у базових «точках зростання» в межах загальнонаціональних та найбільш важливих інноваційних проектів з їх відповідним фінансовим забезпеченням за кошти державного і регіонального бюджетів.