СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ТА ОДИНОКИХ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено особливості функціонування системи соціального захисту людей похилого віку та одиноких осіб похилого віку в Україні в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що повномасштабна війна суттєво загострила наявні структурні проблеми соціальної сфери, зокрема недостатність фінансування, обмежену доступність послуг у громадах та домінування інституційних форм догляду. Встановлено, що літні люди належать до найбільш вразливих соціальних груп через поєднання демографічних, медичних та соціально-економічних факторів, що в умовах війни призводить до зростання ризиків бідності, соціальної ізоляції та погіршення стану здоров’я. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту осіб похилого віку, включаючи конституційні гарантії, галузеве законодавство та підзаконні акти, які регламентують надання соціальних послуг. Визначено роль ключових інституцій на державному, регіональному та місцевому рівнях, а також значення територіальних громад у забезпеченні доступності соціальної підтримки. Окрему увагу приділено діяльності інституційного сектору, зокрема будинків-інтернатів, геріатричних пансіонатів та територіальних центрів соціального обслуговування. Виявлено основні виклики функціонування системи соціального захисту в умовах війни, серед яких безпекові ризики, обмежений доступ до медичних послуг, кадровий дефіцит, порушення матеріально-технічного забезпечення та недостатній рівень міжвідомчої координації. Доведено, що скорочення кількості інституцій та їх підопічних не свідчить про зменшення потреб у соціальному захисті, а відображає трансформацію форм догляду та частковий перехід відповідальності до сімей і громад. Обґрунтовано доцільність трансформації системи соціального захисту шляхом розвитку послуг у громаді, впровадження інтегрованого міжсекторального підходу та посилення партнерства між державними органами і недержавними організаціями. Запропоновано орієнтацію на гібридну модель соціальних послуг, що поєднує інституційні та неінституційні форми підтримки, з урахуванням потреб осіб похилого віку в умовах кризових ситуацій.