ЗАЙНЯТІСТЬ МОЛОДІ ЯК ЧИННИК МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТА ВІДНОВЛЕННЯ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ПОВОЄННІЙ УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено макроекономічне значення молодіжної зайнятості в контексті повоєнного відновлення України з акцентом на її вплив на стійке функціонування систем критичної інфраструктури. Актуальність теми зумовлена безпрецедентними викликами, що постали перед національним ринком праці внаслідок демографічного скорочення, вимушеної міграції, релокації бізнесу та зростаючого розриву між рівнем професійної підготовки молоді й реальними потребами національної економіки. Особливу увагу приділено ролі молодих фахівців в інфраструктурно-інтенсивних секторах, таких як енергетика, будівництво, транспорт і цифрові технології, що є визначальними для забезпечення економічної стабільності, безпеки та довгострокового зростання. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, що передбачає контент-аналіз інституційних документів, національних стратегій відновлення, а також статистичних даних про динаміку молодіжного ринку праці та регіональні відмінності у кадровому забезпеченні. Виявлено, що, незважаючи на підвищену вразливість цієї категорії населення, молодь залишається стратегічним ресурсом, здатним забезпечити інноваційний розвиток, модернізацію критичних систем, розширення податкової бази та зміцнення інституційної спроможності держави. Обґрунтовано необхідність синхронізації молодіжної політики з інфраструктурними інвестиційними програмами, що дозволить не лише зменшити масштаби втрати кваліфікованого трудового потенціалу і професійної міграції. Практична цінність статті полягає у формулюванні рекомендацій для інтеграції трудового потенціалу молоді в систему національного відновлення шляхом удосконалення міжінституційної взаємодії, адаптації освітньо-професійної підготовки до потреб критичних галузей і посилення зв’язку між ринком праці та довгостроковими макроекономічними пріоритетами України. Зміцнення участі молоді в процесах відбудови сприятиме підвищенню ефективності державного управління, посиленню соціальної згуртованості та оновленню економічної моделі. Прогнозується, що ефективне залучення молоді стане каталізатором структурних змін в економіці та підвищить її адаптивність до майбутніх викликів. Запропонований підхід може бути використаний при розробці державних стратегій зайнятості, освітньої політики та регіонального розвитку в умовах післявоєнного відновлення.