Механізм фінансово-кредитного забезпечення розвитку підприємств реального сектору економіки

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі формування сучасного механізму фінансово-кредитного забезпечення підприємств реального сектору економіки. Метою статті є обґрунтування концептуальних положень та дослідження умов функціонування механізму фінансово-кредитного забезпечення розвитку підприємств реального сектору економіки. У проведених дослідженнях використано методи аналізу, синтезу, наукового узагальнення, системний підхід, ретроспективного аналізу даних та трендового аналізу. Доведено, що механізм фінансово-кредитного забезпечення розвитку підприємств охоплює форми і методи організації фінансових відносин, інструменти та важелі, узгоджена взаємодія яких забезпечує вплив на розвиток підприємств із метою створення вартості в довгостроковому періоді. Узагальнення наукових підходів дало змогу визначити принципи побудови фінансово-кредитного механізму розвитку підприємств, його мету, функції та основні елементи: фінансові методи, важелі, фінансові інструменти та системи забезпечення (нормативно-правове, інформаційно-аналітичне, організаційне, ресурсне). Проведено дослідження сучасних умов функціонування фінансово-кредитного механізму розвитку підприємств за такими детермінантами, як: динаміка ВВП та валового нагромадження основного капіталу, якість фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності, фінансові результати, кредиторська заборгованість, власний капітал, банківські кредити. З’ясовано, що сучасний стан фінансування інноваційної діяльності змушує доцільніше досліджувати проблему залучення капіталу на розвиток підприємств, пошук та мобілізацію найбільш раціональних джерел фінансування. Для прогнозування чистого прибутку як основного джерела власних ресурсів запропоновано трендовий аналіз, результати якого вказують на зменшення власних ресурсів підприємств у результаті негативної динаміки чистого прибутку. Наявність безоплатного позикового капіталу позитивно впливає на зростання рентабельності власного капіталу та негативно – на платоспроможність та фінансову стійкість підприємств. Ці обставини потребують установлювати мінімально допустиме значення безвідсоткового позикового капіталу в процесі формування стратегій. Чинна практика залучення капіталу показує переважне використання короткострокових і середньострокових банківських кредитів. Уповільнення темпів зростання банківського кредитування зумовлено ризиками та низькою транспарентністю підприємств. Проведене дослідження умов функціонування зазначеного механізму дало змогу розробити пропозиції щодо напрямів формування фінансово-кредитного механізму розвитку підприємств відповідно до стратегій фінансування та вибору цільових пріоритетів зміни структури капіталу.