Bulletin of Sumy National Agrarian University

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ТА ОДИНОКИХ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

2026-06-11T14:48:16+03:00

У статті досліджено особливості функціонування системи соціального захисту людей похилого віку та одиноких осіб похилого віку в Україні в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що повномасштабна війна суттєво загострила наявні структурні проблеми соціальної сфери, зокрема недостатність фінансування, обмежену доступність послуг у громадах та домінування інституційних форм догляду. Встановлено, що літні люди належать до найбільш вразливих соціальних груп через поєднання демографічних, медичних та соціально-економічних факторів, що в умовах війни призводить до зростання ризиків бідності, соціальної ізоляції та погіршення стану здоров’я. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту осіб похилого віку, включаючи конституційні гарантії, галузеве законодавство та підзаконні акти, які регламентують надання соціальних послуг. Визначено роль ключових інституцій на державному, регіональному та місцевому рівнях, а також значення територіальних громад у забезпеченні доступності соціальної підтримки. Окрему увагу приділено діяльності інституційного сектору, зокрема будинків-інтернатів, геріатричних пансіонатів та територіальних центрів соціального обслуговування. Виявлено основні виклики функціонування системи соціального захисту в умовах війни, серед яких безпекові ризики, обмежений доступ до медичних послуг, кадровий дефіцит, порушення матеріально-технічного забезпечення та недостатній рівень міжвідомчої координації. Доведено, що скорочення кількості інституцій та їх підопічних не свідчить про зменшення потреб у соціальному захисті, а відображає трансформацію форм догляду та частковий перехід відповідальності до сімей і громад. Обґрунтовано доцільність трансформації системи соціального захисту шляхом розвитку послуг у громаді, впровадження інтегрованого міжсекторального підходу та посилення партнерства між державними органами і недержавними організаціями. Запропоновано орієнтацію на гібридну модель соціальних послуг, що поєднує інституційні та неінституційні форми підтримки, з урахуванням потреб осіб похилого віку в умовах кризових ситуацій.

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

2026-06-11T14:48:15+03:00

У статті досліджено стратегічні пріоритети формування та реалізації державної політики продовольчої безпеки в контексті забезпечення економічної безпеки України в умовах сучасних глобальних та внутрішніх викликів. Обґрунтовано, що продовольча безпека є однією з ключових складових національної економічної безпеки держави, оскільки вона безпосередньо впливає на стабільність соціально-економічного розвитку, рівень добробуту населення, стійкість внутрішнього ринку та здатність держави протидіяти кризовим явищам. Особливу увагу приділено аналізу сучасних загроз продовольчій безпеці України, зокрема наслідкам воєнного стану, руйнуванню аграрної та логістичної інфраструктури, порушенню традиційних ланцюгів постачання, зростанню цін на продовольство, нестабільності світових аграрних ринків та посиленню глобальних економічних ризиків. Визначено основні напрями державної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки, що включають підтримку національного аграрного виробництва, розвиток ефективної системи продовольчих резервів, модернізацію логістичної інфраструктури, диверсифікацію експортних маршрутів, розвиток цифрових технологій у агропромисловому комплексі та посилення державного регулювання стратегічних продовольчих ринків. Обґрунтовано необхідність формування інтегрованої системи управління продовольчою безпекою, яка поєднує інституційні, економічні, інформаційно-аналітичні та інноваційні механізми державної політики. Доведено, що реалізація стратегічних пріоритетів продовольчої політики має базуватися на принципах сталого розвитку, підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору, ефективного використання ресурсного потенціалу та посилення продовольчої незалежності держави. Наголошено на важливості гармонізації національної продовольчої політики з міжнародними стандартами та практиками, а також на необхідності розвитку механізмів моніторингу, прогнозування та управління продовольчими ризиками. Отримані результати можуть бути використані при формуванні державних стратегій забезпечення економічної та продовольчої безпеки України, а також у процесі вдосконалення системи державного управління аграрним сектором і продовольчими ринками.

ДЕРЕВА РІШЕНЬ ДЛЯ ВИБОРУ ІТ-ПРОЄКТІВ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ З ВИКОРИСТАННЯМ МАШИННОГО НАВЧАННЯ

2026-06-11T14:48:14+03:00

В умовах стрімкого розвитку цифрової економіки організації стикаються зі зростаючою складністю при виборі та визначенні пріоритетності ІТ-проектів через обмеженість ресурсів, невизначеність окупності та динамічні ринкові умови. Дане дослідження присвячене застосуванню моделей дерев рішень, доповнених методами машинного навчання, для вдосконалення процесу відбору ІТ-проєктів. Головною метою є розробка прогнозної та інтерпретованої структури, яка допоможе відповідальним особам оцінювати доцільність проєктів, потенціал фінансування та відповідність стратегічним цілям. У дослідженні використовуються структуровані масиви даних на рівні проєктів, що містять фінансові, технологічні та організаційні показники, такі як обсяг фінансування, сфера діяльності, бізнес-модель та поточний стан. Алгоритм дерева рішень було навчено класифікувати ІТ-проєкти за заздалегідь визначеними категоріями результатів, що забезпечує прозоре прийняття рішень на основі правил. Запропонована модель продемонструвала високу ефективність прогнозування, досягнувши загальної точності близько 81,1%, що підтверджує її надійність у розрізненні успішних та неуспішних ІТ-проєктів. Результати демонструють, що моделі на основі дерев рішень забезпечують баланс між інтерпретованістю та ефективністю прогнозування, що робить їх придатними для систем підтримки управлінських рішень. У порівнянні з традиційними евристичними підходами, фреймворк машинного навчання забезпечує більшу стабільність оцінки проєктів та виявляє приховані закономірності інвестиційних результатів. Загалом, результати дерева рішень вказують на те, що найважливішими визначальними факторами успіху ІТ-проєкту або інвестиційної привабливості є сфера діяльності, технологічна орієнтація, модель отримання доходу, історія фінансування, особисті якості засновника та профіль інвестора. Отже, модель може слугувати ефективним інструментом підтримки прийняття рішень для інвесторів, менеджерів та політиків, які прагнуть оцінювати ІТ-проєкти та ефективніше розподіляти ресурси в цифровій економіці.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2026-06-11T14:48:12+03:00

У статті розглядаються концептуальні основи економічної інтеграції в системі міжнародних економічних відносин та обґрунтовується необхідність чіткішого розмежування пов’язаних категорій, що використовуються в сучасному економічному дискурсі. Актуальність дослідження визначається зростанням масштабів та складності інтеграційних процесів у світовій економіці, а також стійкою фрагментацією та суперечливістю понятійно-категоріального апарату, що використовується для їх опису. Метою статті є систематизація наукових підходів до тлумачення економічної інтеграції, а також розмежування регіональної та міжнародної економічної інтеграції в системі міжнародних економічних відносин. Дослідження базується на методах теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, систематизації, структурно-логічного моделювання та морфологічного аналізу наукових підходів. У результаті дослідження розроблено концептуальну модель економічної інтеграції, яка відображає взаємозв’язок між процесами, механізмами та результатами, а також бар’єри, що впливають на кожен з них. Крім того, запропоновано структурно-логічну модель взаємозв’язку регіональної та міжнародної економічної інтеграції, яка дала змогу виявити як їхні спільні характеристики, так і принципові відмінності. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні диференційованого підходу до тлумачення регіональної та міжнародної економічної інтеграції. На відміну від поширеної практики трактування їх як синонімів, у статті доводиться, що регіональну економічну інтеграцію слід розуміти як політико-економічний процес у межах чітко визначеного географічного регіону, тоді як міжнародну економічну інтеграцію слід розглядати як ширший процес інтеграції національних економік у світову економіку шляхом зниження бар’єрів та інтенсифікації економічного співробітництва. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання запропонованих концептуальних положень для подальших досліджень національних економік у контексті глобалізації та для оцінки перспектив і обмежень сучасних інтеграційних об’єднань.

PLACE-BASED ПІДХІД ДО ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ У ПОВОЄННОМУ ВІДНОВЛЕННІ ЕКОНОМІКИ ГРОМАД ЗАХІДНОГО МАКРОРЕГІОНУ УКРАЇНИ

2026-06-11T14:48:11+03:00

У статті досліджено можливості застосування place-based підходу до імплементації Європейського зеленого курсу у процесах повоєнного відновлення економіки територіальних громад Західного макрорегіону України. Обґрунтовано, що сучасні виклики відбудови потребують переходу від універсальних моделей реконструкції до територіально диференційованих стратегій економічної трансформації, які враховують ресурсну, функціональну та просторову специфіку громад. Показано, що інтеграція принципів Європейського зеленого курсу у політику повоєнного відновлення дозволяє поєднати завдання фізичної реконструкції інфраструктури із довгостроковою структурною модернізацією економіки територій, підвищенням енергетичної безпеки, декарбонізацією виробничих систем та формуванням циркулярних моделей використання ресурсів. Систематизовано ключові просторово-економічні виклики повоєнного розвитку територіальних громад Західного макрорегіону України. Доведено, що застосування уніфікованих підходів до відновлення не забезпечує належного врахування цих факторів, що зумовлює необхідність використання територіально орієнтованих механізмів формування політики економічної трансформації. Запропоновано концептуальну модель place-based трансформації економіки територіальних громад Західного макрорегіону України, яка поєднує просторовий, інституційний та часовий виміри політики відновлення. Модель передбачає адаптацію інструментів «зеленого» переходу до різних функціонально-просторових типів територій. Обґрунтовано систему територіально диференційованих пріоритетів і інструментів трансформації економіки у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. Визначено, що ключовими умовами результативної реалізації place-based підходу є інтеграція економічної, кліматичної, енергетичної та інфраструктурної політики, формування місцевих портфелів «зеленої» економічної реконструкції, узгодження інвестиційних програм із принципом «Do No Significant Harm» та розвиток систем моніторингу соціально-економічних і екологічних ефектів відбудови.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕГРОВАНИХ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ

2026-06-11T14:48:10+03:00

У статті досліджено теоретико-методичні засади формування та реалізації конкурентних стратегій енергетичних підприємств в умовах сучасного функціонування енергетичного ринку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення конкурентоспроможності енергетичних підприємств у контексті трансформаційних змін ринкового середовища, посилення ролі інституційного регулювання, цифровізації економіки та зростання вимог до енергоефективності й сталого розвитку. Особлива увага приділяється розвитку інтегрованих підходів до управління конкурентоспроможністю, які забезпечують узгодженість стратегічних, інвестиційних та інноваційних рішень у діяльності підприємств енергетичного сектору. Метою дослідження є обґрунтування концептуальних засад управління конкурентоспроможністю енергетичних підприємств на основі інтеграції бізнес-моделей, визначення ключових факторів їх розвитку та розробка концептуальної моделі формування конкурентної стратегії. У дослідженні використано системний, структурно-функціональний, порівняльний та аналітичний методи, що дало змогу комплексно оцінити вплив інституційних, економічних і технологічних факторів на розвиток енергетичних підприємств. Результати дослідження свідчать, що формування конкурентної стратегії енергетичних підприємств визначається сукупністю нормативних, інвестиційних, організаційно-управлінських та технологічних факторів, які становлять основу їх довгострокового розвитку. Доведено, що ефективна інтеграція інвестиційних програм, цифрових рішень та інноваційних підходів сприяє підвищенню операційної ефективності, оптимізації витрат і зміцненню ринкових позицій. Встановлено, що інтеграція бізнес-моделей відіграє ключову роль у забезпеченні конкурентоспроможності, оскільки підвищує адаптивність підприємств до змін зовнішнього середовища та підтримує їх сталий розвиток. Запропоновано концептуальну модель управління конкурентоспроможністю енергетичних підприємств, яка базується на інтеграції нормативного забезпечення, інвестиційного планування, факторного аналізу, розвитку інформаційної бази та ефективної взаємодії зі стейкхолдерами. Застосування цієї моделі сприяє підвищенню якості управлінських рішень і забезпеченню довгострокової ефективності функціонування підприємств енергетичного сектору.

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ ЩОДО ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У ЦИФРОВІЙ ОСВІТІ З ВИКОРИСТАННЯМ БІБЛІОМЕТИЧНИХ МЕТОДІВ

2026-06-11T14:48:08+03:00

У статті досліджено особливості розвитку публічно-приватного партнерства у сфері цифрової освіти на основі бібліометричного аналізу наукового дискурсу. Обґрунтовано, що в умовах цифрової трансформації економіки публічно-приватне партнерство виступає важливим інструментом консолідації фінансових, технологічних та інституційних ресурсів держави, бізнесу й освітнього сектору, забезпечуючи формування ефективних моделей взаємодії та інноваційного розвитку освіти. Проаналізовано сучасні наукові підходи до трактування сутності публічно-приватного партнерства у сфері освіти та визначено його ключові характеристики, зокрема довгостроковість, розподіл ризиків і синергію інтересів учасників. Із застосуванням інструментарію бібліометричного аналізу (VOSviewer) досліджено масив наукових публікацій, що дало змогу виокремити основні тематичні кластери розвитку наукового дискурсу: соціально-економічний, аналітично-доказовий, соціально-демографічний та освітньо-науковий. Встановлено міждисциплінарний характер досліджень у сфері публічно-приватного партнерства та його вагому роль у забезпеченні цифрової трансформації освітніх систем. Визначено ключові переваги використання публічно-приватного партнерства, зокрема підвищення ефективності інвестицій у цифрову інфраструктуру, розвиток інноваційних освітніх платформ, розширення доступу до освітніх ресурсів і формування цифрових компетентностей. Водночас систематизовано основні ризики, пов’язані з технологічною залежністю від глобальних ІТ-компаній, комерціалізацією освітнього середовища та необхідністю забезпечення балансу інтересів держави і бізнесу. Запропоновано напрями вдосконалення розвитку публічно-приватного партнерства у сфері цифрової освіти в Україні, зокрема розвиток змішаних моделей фінансування, активізацію участі приватного сектору, формування конкурентного ринку цифрових освітніх послуг та інтеграцію до європейського цифрового освітнього простору, що сприятиме підвищенню якості освіти та конкурентоспроможності людського капіталу.

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СЕЛІ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-06-11T14:48:07+03:00

У статті досліджуються теоретичні та прикладні аспекти формування та впровадження механізмів розвитку малого бізнесу в сільській місцевості України в контексті сталого розвитку та післявоєнного відновлення. Розкрито сутність малого бізнесу як важливої складової сільської економіки, що забезпечує її гнучкість, адаптивність та здатність розвиватися в нестабільному зовнішньому середовищі. Визначено, що малий бізнес відіграє ключову роль у диверсифікації економічної діяльності, розвитку фермерства, переробної промисловості та сфери послуг, а також у зміцненні соціально-економічної стабільності територіальних громад. Встановлено, що, незважаючи на негативний вплив військових та економічних факторів, спостерігається поступове відновлення підприємницької діяльності, збереження позитивного балансу між створеними та ліквідованими підприємствами, а також тенденція до зростання фінансових показників діяльності. Визначено основні проблеми та бар'єри розвитку малого бізнесу в сільській місцевості, серед яких домінують фінансові, інституційні, інфраструктурні, кадрові, технологічні та інформаційні обмеження. Особлива увага приділяється ролі інноваційних підходів у розвитку малого бізнесу в сільській місцевості. Визначено важливу роль державної політики та місцевого самоврядування у формуванні сприятливого бізнес-середовища, реалізації програм підтримки та інтеграції принципів сталого розвитку в економічну діяльність. Запропоновано стратегічні напрямки вдосконалення механізмів розвитку малого бізнесу в сільській місцевості у повоєнний період, зокрема: розширення доступу до фінансових ресурсів, стимулювання інвестицій, цифрова трансформація, розвиток інноваційної інфраструктури, підтримка людського капіталу, екологічна модернізація та активізація міжнародного співробітництва. Узагальнено, що ефективний розвиток малого бізнесу в сільській місцевості можливий за умови комплексного поєднання інноваційних підходів та принципів сталого розвитку, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору, соціально-економічну стабільність та довгостроковий розвиток сільських територій України.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФІСКАЛЬНО-МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2026-06-11T14:48:06+03:00

У статті досліджено сучасні аспекти фіскально-митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах трансформації економічного середовища, зростання зовнішніх ризиків, ускладнення логістичних зв’язків та посилення вимог до адаптивності державної політики. Доведено, що ефективне поєднання фіскальних і митних інструментів безпосередньо впливає на умови здійснення експортно-імпортних операцій, рівень бюджетних надходжень, стабільність функціонування суб’єктів господарювання, стан зовнішньоторговельної безпеки та здатність національної економіки реагувати на сучасні виклики. Метою дослідження є обґрунтування сутності фіскально-митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, виявлення ключових проблем його функціонування в сучасних умовах та визначення пріоритетних напрямів удосконалення. Методичну основу становлять методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, порівняння, системного підходу та логічного моделювання, що дало змогу комплексно розкрити зміст, функції та значення фіскально-митного регулювання в системі державного впливу на зовнішньоекономічні процеси. Доведено, що фіскально-митне регулювання доцільно розглядати як інтегровану систему, яка поєднує митно-тарифні, податкові, контрольні, організаційні та цифрові інструменти впливу на зовнішньоекономічну діяльність. Обґрунтовано, що в сучасних умовах його роль виходить за межі традиційного справляння митних платежів і охоплює завдання забезпечення економічної безпеки, підтримки зовнішньоторговельної стійкості, захисту національного ринку, збереження бюджетної збалансованості та створення передбачуваних умов для функціонування бізнесу. Визначено, що найбільш істотними проблемами у цій сфері є нестабільність нормативного середовища, фрагментарність управлінських рішень, складність досягнення балансу між фіскальними інтересами держави та потребами суб’єктів ЗЕД, незавершеність цифрової трансформації митних процедур, недостатня результативність постмитного контролю, вплив воєнних і логістичних обмежень на ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Практична цінність - у можливості використання сформульованих положень під час удосконалення державної політики у сфері фіскально-митного регулювання, розвитку ризик-орієнтованого контролю, підвищення результативності адміністрування митних платежів та формування більш адаптивної моделі взаємодії держави і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

ПЕРСПЕКТИВНІ СФЕРИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ

2026-06-11T14:48:04+03:00

У статті досліджено перспективні напрями професійної реалізації фахівців фінансового профілю в умовах трансформаційних змін фінансового сектору. Встановлено, що актуальність дослідження обумовлена системними структурними трансформаціями фінансового середовища, що відбуваються під впливом цифровізації, активного розвитку фінансових інновацій, автоматизації бізнес-процесів, поширення платформних екосистем, застосування аналітики великих даних та формування нових клієнтоорієнтованих моделей взаємодії. Охарактеризовано компетентності, знання і практичні навички, необхідні для ефективної професійної діяльності у банківському, страховому, інвестиційному, аналітичному та цифровому сегментах фінансового середовища. Використано методи наукового узагальнення, порівняння, систематизації, структурно-логічного аналізу та інтерпретації сучасних наукових джерел. Визначено, що трансформація фінансового сектору супроводжується зміною змісту професійної діяльності, у межах якої знижується частка рутинних операцій і водночас зростає значення аналітичних, цифрових, консультативних, комунікаційних та ризик-орієнтованих функцій. Обґрунтовано, що найперспективнішими напрямами професійної реалізації є цифровий банкінг, страхова аналітика, інвестиційне консультування, фінансова бізнес-аналітика, управління ризиками, FinTech, цифровий комплаєнс, продуктове управління у фінансових сервісах та робота з даними у фінансових установах. Доведено, що конкурентоспроможність майбутніх фахівців фінансового профілю визначається рівнем фундаментальної професійної підготовки, сформованістю цифрових компетентностей, здатністю до міждисциплінарної взаємодії, адаптивністю та критичним мисленням, а також навичками використання аналітичних платформ і готовністю до безперервного навчання. Узагальнено, що сучасна система підготовки фахівців фінансового профілю має бути орієнтована на інтеграцію фінансових знань, цифрових інструментів, аналітичних технологій та посилення практикоорієнтованих компонентів навчання відповідно до актуальних потреб ринку праці.

ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ І МОНІТОРИНГ БЮДЖЕТНИХ НАДХОДЖЕНЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ДПС УКРАЇНИ: ФІСКАЛЬНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА БОРГОВА СКЛАДОВА

2026-06-11T14:48:03+03:00

Актуальність статті зумовлена необхідністю переосмислення ролі податкового контролю в умовах воєнного стану, коли фіскальна стійкість держави залежить не лише від чинного податкового регулювання, а й від здатності податкових органів своєчасно виявляти ризики втрат бюджету, підтримувати стабільність надходжень і реагувати на погіршення боргової ситуації. Метою дослідження є узагальнення сучасних особливостей податкового контролю та моніторингу бюджетних надходжень у діяльності ДПС України, а також визначення основних тенденцій їх фіскальної результативності та боргової складової. Методичну основу роботи становлять методи порівняльного аналізу, систематизації, логічного узагальнення, структурно-динамічного підходу та інтерпретації кількісних показників. У результаті дослідження встановлено, що в сучасних умовах податковий контроль виконує не лише перевірочну, а й аналітичну, координаційну та превентивну функції, охоплюючи моніторинг надходжень, супровід адміністрування основних бюджетоформуючих платежів, виявлення ризикових операцій і контроль за станом податкового боргу. Обґрунтовано, що зростання обсягів бюджетних надходжень не означає автоматичного зниження фіскальних ризиків, оскільки позитивна динаміка мобілізації доходів може супроводжуватися посиленням боргового навантаження. Виявлено також, що результативність податкового адміністрування є неоднорідною за окремими напрямами, а найбільш уразливими залишаються сегменти, пов’язані з ризик-орієнтованим контролем і стримуванням накопичення нового податкового боргу. Показано, що позитивна динаміка бюджетних надходжень у 2022–2025 роках поєднувалася з погіршенням боргових параметрів, оскільки на кінець 2025 року обсяг податкового боргу зріс до 278,5 млрд грн. Практична цінність статті полягає в тому, що її положення можуть бути використані для вдосконалення механізмів податкового контролю, посилення аналітичного моніторингу, підвищення якості управління податковими ризиками та забезпечення більшої бюджетної стійкості в умовах економічної невизначеності.

ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ: ДИВЕРГЕНЦІЯ МІЖ АДАПТАЦІЄЮ ТА ВРАЗЛИВІСТЮ

2026-06-11T14:48:01+03:00

Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах затяжної війни, посилення кліматичних загроз і зміни регуляторних вимог до фінансового сектору аграрний сектор України функціонує під впливом взаємопов’язаних ризиків, які ускладнюють залучення капіталу та знижують спроможність до відновлення. Метою статті є обґрунтування інвестиційних детермінантів фінансового забезпечення аграрного сектору України через виявлення розриву між поточними ознаками фінансової адаптації та накопиченою структурною вразливістю сектора. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, порівняльний аналіз, GAP-аналіз, ризик-орієнтований підхід і прийоми статистичного узагальнення, що дали змогу поєднати оцінку фінансових результатів, інвестиційної активності, регіональної диференціації кредитування та впливу воєнних, кліматичних і ESG-чинників на умови доступу до фінансових ресурсів. У результаті дослідження встановлено, що відновлення окремих фінансових показників аграрного сектору не усуває його системної вразливості, оскільки позитивна динаміка прибутковості та інвестицій поєднується зі значним дефіцитом ресурсів для відбудови, просторовою асиметрією доступу до кредитування та невідповідністю між довгостроковими потребами відновлення і переважно коротко- та середньостроковим характером наявних фінансових інструментів. Обґрунтовано, що інвестиційне середовище аграрного сектору формується під впливом шести ключових детермінантів, пов’язаних із безпековою премією, строковими обмеженнями, регуляторною ESG-умовністю, регіональною нерівномірністю, асиметрією доступу для малих і середніх виробників та фіскальними обмеженнями. Практична цінність одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованого підходу для ідентифікації критичних фінансових розривів, удосконалення механізмів державної та банківської підтримки, розроблення інструментів гарантування, довгострокового кредитування, страхового захисту й змішаного фінансування у процесі повоєнного відновлення аграрного сектору України.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮГІВ ЕКСПОРТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2026-06-11T14:47:59+03:00

У статті представлено комплексне теоретичне дослідження особливостей формування системи управління ризиками в експортних логістичних ланцюгах сільськогосподарських підприємств в умовах надзвичайного стану та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовано значення логістичних процесів як ключового елементу забезпечення стабільності експортної діяльності сільськогосподарських підприємств, а управління ризиками визначено як необхідний компонент сучасної системи управління. Сформовано визначення системи управління ризиками підприємства та визначено її елементи й особливості. Характеризуються особливості системи управління ризиками сільськогосподарських підприємств. Сформовано перелік ризиків, з якими стикаються підприємства сільськогосподарської галузі. Визначено етапи формування системи управління ризиками сільськогосподарських підприємств. Система управління ризиками експортних логістичних ланцюгів концептуалізована як сукупність взаємопов’язаних управлінських рішень, організаційних процедур та інструментів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, оцінку та мінімізацію ризиків, що виникають під час транспортування, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках. Визначено основні групи зовнішніх та внутрішніх ризиків, зокрема політичні та безпекові, логістичні, регуляторні, фінансові, виробничі, кадрові, а також інформаційно-технологічні. Обґрунтовано, що формування ефективної системи управління ризиками має ґрунтуватися на поєднанні стратегічного планування з механізмами оперативного реагування, забезпечуючи гнучкість логістичних маршрутів та інтеграцію виробництва, транспортування й фінансової підтримки експортних операцій. Доведено, що впровадження інтегрованого підходу до управління ризиками зменшує збитки, підвищує стійкість експортних логістичних ланцюгів та зміцнює конкурентні позиції українських аграрних підприємств на світовому ринку в умовах сучасних соціально-економічних викликів. Отримані результати мають важливе практичне значення та сприятимуть підвищенню ефективності управління ризиками в експортних логістичних ланцюгах аграрних підприємств.

АДАПТАЦІЯ СУЧАСНИХ АНАЛІТИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ОЦІНКИ РИЗИКІВ ВІЙСЬКОВИХ СТАРТАПІВ

2026-06-11T14:48:00+03:00

У цьому дослідженні розглядаються структурні характеристики та механізми формування ризиків екосистем військово-технологічних стартапів у Центральній та Східній Європі на основі кількісних даних, що описують обсяги фінансування та активність стартапів. Метою дослідження є адаптація сучасних аналітичних інструментів для оцінки ризику екосистеми в умовах структурної гетерогенності та нелінійного розвитку. Методологічний підхід поєднує методи нормалізації, моделювання на основі індексів та структурний аналіз. Розглядаються два ключові виміри розвитку екосистеми: інвестиційна спроможність та інтенсивність підприємництва. На цій основі побудовано інтегральний індекс розвитку та показник структурного дисбалансу, що дозволяє проводити багатовимірну оцінку конфігурацій екосистеми, а не єдину агреговану оцінку. Результати демонструють, що подібні рівні розвитку екосистеми можуть відповідати принципово різним внутрішнім структурам. Зокрема, високий рівень підприємницької активності не завжди підтримується пропорційною інвестиційною спроможністю, тоді як значні фінансові ресурси можуть бути зосереджені в межах обмеженої кількості проектів. Ця розбіжність свідчить про те, що ризик виникає не лише через недостатність ресурсів, але й через невідповідність між фінансовою та інноваційною складовими. Аналіз також виявляє зменшення віддачі від фінансування, що свідчить про те, що збільшення інвестицій призводить до менш пропорційного зростання кількості стартапів. Дослідження доповнює існуючу літературу, вводячи структурний дисбаланс як ключовий аналітичний вимір та інтегруючи численні аналітичні інструменти в єдину структуру для оцінки екосистеми. Запропонований підхід забезпечує більш повне розуміння екосистем військово-технологічних стартапів та пропонує методологічну основу для оцінки їхньої ефективності, масштабованості та стійкості в умовах невизначеності та швидких технологічних змін.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ДРАЙВЕР ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО МАРКЕТИНГУ: ІНСТРУМЕНТАРІЙ, ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ

2026-06-11T14:47:58+03:00

Динаміка цифрової економіки сьогодні настільки стрімка, що класичні маркетингові стратегії часто виявляються безсилими перед новими викликами. У цій статті досліджено вплив технологій штучного інтелекту (ШІ) та як це докорінно змінює ландшафт взаємодії зі споживачем. Актуальність дослідження продиктована кризою традиційних інструментів масового маркетингу, які втрачають ефективність в умовах інформаційного шуму. Наша мета – не просто систематизувати наявний інструментарій ШІ, а й глибоко проаналізувати його вплив на маркетинговий мікс та запропонувати дієві механізми подолання бар'єрів, що стримують цифрову трансформацію бізнесу. Для досягнення достовірних результатів використано комбінацію загальнонаукових та спеціальних підходів. Зокрема, метод теоретичного узагальнення та порівняльний аналіз дозволили відслідкувати еволюцію маркетингових концепцій під тиском цифровізації. Щоб впорядкувати різноманіття технологій, ми застосували метод систематизації, спираючись на трирівневу модель Huang & Rust (механічний, мислячий та емоційний інтелект). Емпіричну базу сформовано завдяки контент-аналізу сучасних наукових публікацій та аналітичних звітів провідних консалтингових агенцій, що допомогло виявити реальні тренди та перешкоди імплементації. Дослідження показало, що маркетинг трансформується від точкової автоматизації рутини до комплексних екосистем предиктивної аналітики. Систематизація сфер застосування ШІ дозволила виділити ключові фактори росту ефективності. Ми дійшли висновку, що інтеграція алгоритмів уможливлює перехід до стратегії «segment of one», коли кожен клієнт отримує унікальну пропозицію, що прямо впливає на зростання ROI та покращення клієнтського досвіду. Особливу увагу в роботі приділено «підводним каменям» впровадження, зокрема проблемі «чорної скриньки» та етичним дилемам обробки даних. Доведено, що максимальна ефективність досягається лише за умови синергії трьох рівнів інтелекту: механічного (масштабування), мислячого (аналітика Big Data) та емоційного (емпатія). Основний акцент зроблено на обґрунтуванні необхідності гібридного підходу. Технології мають слугувати підсилювачем аналітичних можливостей маркетолога, однак стратегічне бачення та креативність мусять залишатися прерогативою людини. Запропоновані висновки можуть стати основою для розробки дорожніх карт цифрової трансформації для сучасних підприємств.

ЗАВДАННЯ БРЕНДИНГУ В УМОВАХ ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ

2026-06-11T14:47:56+03:00

Мета статті полягає в дослідженні взаємозв’язку завдань брендингу та маркетингових комунікації в умовах нестабільності маркетингового середовища. Визначено, що швидка трансформація ринків зумовлює необхідність в пошуку нових підходів до формування маркетингових комунікацій бренду. Завдяки тому, що бренд виступає ключовим нематеріальним активом підприємства, посилюється роль його збереження в умовах швидкого падіння попиту та необхідністю адаптації комунікаційних стратегій в нестабільних умовах функціонування, зокрема в умовах воєнного конфлікту в Україні. Особлива увага приділена виявленню зміщення фокусу маркетингових комунікацій на емпатичні комунікації задля утримання уваги споживачів та утримання клієнтів та побудови лояльності, що є основним завданням брендингу. Розкрито, фундаментальні положення сучасного маркетингу, брендингу, маркетингових комунікацій та їх взаємозв’язок і кореляція. Сформовано основні завдання комунікаційної політики бренду в процесі розвитку бренду, що реалізуються через цифрові канали, як комплексу взаємопов’язаних інструментів впливу на сприйняття споживачів та клієнтів та стає основною стратегією просування в цифрових медіа. Показано, що в умовах воєнних конфліктів, змін споживчих вподобань, змін демографічної структури суспільства, підвищення стресу, відбувається трансформація завдань маркетингових комунікацій від: інформативних, стимулюючих, нагадуючих до демонстрації солідарності із споживачами та клієнтами, розуміння споживачів та їх потреб, задля збереження довіри та емпатії до бренду. Досліджено, як саме проходить зміна акцентів в маркетингових комунікаціях від раціональних мотивів до демонстрації цінностей, що близькі сучасним споживачам та клієнтам, підвищуючи взаємодію з брендом та створюючи ком'юніті бренду, що об’єднані спільними громадськими переконаннями та цінностями. Запропонована зміна тональності повідомлень та етики взаємодії із споживачами відповідно до їх поведінкових характеристик та потреб в інформації, з’ясовано, що недоречним є агресивні та нав’язливі повідомлення, не треба застосовувати велику кількість розважального контенту, що може сприйматися, як токсичність та відштовхувати споживачів та клієнтів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ АДАПТИВНОГО МАРКЕТИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЯК ЕТАП ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ

2026-06-11T14:47:55+03:00

У статті обґрунтовано організаційно-економічні засади впровадження адаптивного маркетинг-управління в аграрному підприємстві в умовах воєнної нестабільності, логістичних обмежень, цифрової трансформації та підвищеної контрактної невизначеності. Метою дослідження є систематизація підходів до імплементації адаптивного маркетинг-управління через визначення етапів упровадження, регламентів, ролей, координаційних механізмів, умов практичного функціонування та інструментів організаційного аудиту. Доведено, що результативність сучасної концепції маркетингу в аграрному підприємстві залежить не лише від наявності окремих інструментів, а насамперед від якості їх організаційно-економічного оформлення в системі управління. Обґрунтовано, що впровадження адаптивного маркетинг-управління має розглядатися як поетапний процес трансформації управлінської моделі підприємства, що охоплює діагностику чинної системи, проєктування архітектури механізму, регламентне закріплення процедур, цифрове налаштування інструментів, кадрово-координаційну підготовку, пілотне тестування, масштабування та подальший моніторинг. Визначено, що практична реалізація адаптивного маркетинг-управління потребує чіткої фіксації ролей, формування кросфункціональної взаємодії між маркетингом, логістикою, фінансами й виробництвом, упровадження короткого управлінського циклу, цифрової фіксації управлінських рішень і післяконтрактного аналізу. Особливу увагу приділено дорожній карті впровадження, яка поєднує універсальну послідовність етапів із можливістю адаптації до масштабу підприємства, рівня цифрової зрілості та ступеня ризиковості зовнішнього середовища. Доведено доцільність використання організаційного аудиту як інструменту перевірки фактичної дієздатності впровадженого механізму. Встановлено, що практичний ефект упровадження адаптивного маркетинг-управління проявляється у скороченні часу реакції на відхилення, посиленні координації між підрозділами, зниженні ризику касових розривів, зміцненні контрактної бази та підвищенні загальної керованості ринкової діяльності аграрного підприємства.

ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ АНАЛІТИКИ ДАНИХ

2026-06-11T14:47:53+03:00

Метою статті є розроблення прикладних засад побудови адаптивної стратегії інтернет-маркетингу підприємства, орієнтованої на швидке реагування на зміни цифрового попиту, коливання вартості рекламних ресурсів та зміну поведінки споживачів. Дослідження зосереджене на поєднанні аналітики даних, гнучкого бюджетування, персоналізованих комунікацій і автоматизованого коригування маркетингових рішень. Методологія роботи сформована як комбінація прикладних аналітичних підходів. Використано порівняльний аналіз каналів просування за показниками вартості залучення клієнта, конверсії та окупності витрат. Економіко-статистичний підхід застосовано для оцінювання структури трафіку, поведінкових характеристик аудиторії та результативності рекламних активностей. Метод сегментації використано для розподілу клієнтської бази за поведінковими і транзакційними ознаками. Сценарне моделювання дало змогу сформувати варіанти оперативного перерозподілу бюджету залежно від зміни попиту. Отримані результати показали, що найбільшу ефективність формують не канали з максимальним охопленням, а інструменти з вищою якістю трафіку та стабільнішою конверсією. Встановлено, що повторні комунікації з уже залученими клієнтами забезпечують нижчу вартість продажу та вищу віддачу витрат. Виявлено критичні точки втрати користувачів на етапах переходу до кошика й оформлення замовлення, де технічні та організаційні бар’єри знижують фінальний результат. Запропоновано модель сценарного бюджетування, яка передбачає оперативне перенесення ресурсів у напрями з кращою економічною віддачею. Обґрунтовано доцільність використання прогнозної сегментації для персоналізації рекламних повідомлень і підвищення імовірності покупки. Практичне значення результатів полягає у можливості впровадження системи щоденного адаптивного управління інтернет-маркетингом підприємства без надмірного збільшення бюджету. Оригінальність дослідження полягає у поєднанні трьох управлінських блоків, а саме діагностики цифрової поведінки клієнтів, сценарного перерозподілу ресурсів та автоматичного коригування рекламних кампаній у поточному режимі.

АНАЛІЗ ЕЛАСТИЧНОСТІ ПОПИТУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2026-06-11T14:47:52+03:00

У статті досліджено особливості формування еластичності попиту малих підприєств в умовах економічної нестабільності, яка характеризується інфляційними процесами, коливаннями доходів населення та зростанням невизначеності. Актуальність теми визначається тим, що малий бізнес є найбільш вразливим сегментом економіки до зовнішніх криз через обмеженість фінансових ресурсів та високу залежність від споживчого попиту. Метою дослідження є аналіз еластичності попиту та визначення ключових факторів, що впливають на поведінку споживачів у кризових умовах. Методологічну основу становлять системний підхід, економіко-математичне моделювання, порівняльний аналіз та узагальнення статистичних даних. За результатами роботи встановлено, що в умовах економічної нестабільності попит стає більш еластичним, оскільки споживачі переходять до раціональної моделі поведінки, орієнтуючись на ціну та альтернативні пропозиції. Визначено ключові фактори впливу: рівень доходів, ціна, конкуренція та доступність товарів-замінників. Також слід зазначити, що в умовах економічної нестабільності суттєво змінюється структура споживчого попиту. Домогосподарства починають більше уваги приділяти базовим товарнам і послугам, скорочуючи витрати на товари не першої необхідності. Це змушує малі підприємства адаптувати асортиментну політику, зосереджуючись на продукції з більш стабільним попитом та високою ціновою доступністю. Важливу роль відіграє також швидкість реакції бізнесу на зміни ринкової конюктури, оскільки запізнення у коригуванні цін або пропозицій може призвести до втрати конкурентних позицій. Крім того, значний вплив на еластичність попиту має розвиток цифрових технологій та онлайн-торгівлі, які розширюють можливості споживачів у порівнянні цін і пошуку альтернатив. Це підсилює цінову чутливість попиту та підвищує конкуренцію між малими підприємствами навіть у локальних ринках. У результаті підприємства змушені впроваджувати інструменти цифрового маркетингу, програми лояльності та гнучкі системи знижок. Тому, адаптація до цифрового середовища стає одним із ключових чинників виживання малого бізнесу в умовах нестабільної економіки. Практичне значення полягає у формуванні рекомендації цінової політики малих підприємств та підвищення їх стійкості в умовах нестабільності.

ІМПАКТ-ІНВЕСТУВАННЯ ЯК ФАКТОР ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

2026-06-11T14:47:49+03:00

У статті здійснено комплексне дослідження імпакт-інвестування як інноваційного фінансового інструменту забезпечення фінансової стійкості соціального підприємництва в Україні в умовах соціально-економічної нестабільності та трансформації економіки. Проаналізовано сучасний стан розвитку соціального підприємництва в Україні та виявлено основні проблеми його функціонування, серед яких обмежений доступ до фінансових ресурсів, нестабільність доходів, недостатній рівень розвитку ринку соціальних продуктів і послуг, а також наявність інституційних та регуляторних бар’єрів. На основі статистичних даних досліджено динаміку різних видів інвестування у 2020–2025 роках, що дозволило встановити випереджальні темпи зростання імпакт-інвестування та ESG-інвестування порівняно з традиційними формами фінансування.Обґрунтовано взаємозв’язок між імпакт-інвестуванням і соціальним підприємництвом, який проявляється у спільності цілей, взаємному підсиленні економічного та соціального ефектів і формуванні циклу сталого розвитку через реінвестування та масштабування соціального впливу. Доведено, що імпакт-інвестування виступає не лише джерелом фінансових ресурсів, але й інструментом підвищення управлінської ефективності, прозорості діяльності та інвестиційної привабливості соціальних підприємств. Визначено основні бар’єри розвитку імпакт-інвестування в Україні, зокрема недостатній рівень розвитку інституційної інфраструктури, обмежену обізнаність учасників ринку, складність оцінки соціального ефекту та регуляторні обмеження. Окреслено перспективні напрями його подальшого розвитку, серед яких удосконалення методик вимірювання впливу, розвиток фінансових інструментів змішаного фінансування, активізація державної підтримки та інтеграція у глобальні інвестиційні процеси. Зроблено висновок, що імпакт-інвестування є ключовим фактором забезпечення фінансової стійкості соціального підприємництва в Україні, сприяє диверсифікації джерел фінансування, підвищенню ефективності діяльності та формуванню довгострокового соціально-економічного ефекту, що відповідає сучасним викликам та цілям сталого розвитку.

ПІДХОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДО ЯКОСТІ, БЕЗПЕКИ ПРОДУКЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У МІЖНАРОДНИХ ЛАНЦЮГАХ ПОСТАВОК

2026-06-11T14:47:43+03:00

У статті досліджено сучасні підходи до державного регулювання якості та безпечності товарів у міжнародних ланцюгах постачання в умовах глобалізації світової економіки та зростання обсягів міжнародної торгівлі. Проаналізовано роль основних інструментів державної політики у сфері забезпечення якості продукції, зокрема технічного регулювання, стандартизації, оцінки відповідності, митного контролю та механізмів державного нагляду. Обґрунтовано значення комплексного підходу до регулювання якості та безпечності товарів, що передбачає узгоджене функціонування національних і міжнародних нормативно-правових інструментів. Особливу увагу приділено аналізу ролі міжнародних стандартів і регуляторних механізмів у формуванні ефективної системи контролю якості продукції у міжнародних товарних потоках. Визначено, що гармонізація національних систем технічного регулювання з міжнародними стандартами сприяє усуненню технічних бар’єрів у торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності продукції на світових ринках та забезпеченню належного рівня захисту прав споживачів. Розглянуто значення митного контролю як одного з ключових елементів державного регулювання, спрямованого на запобігання потраплянню на внутрішній ринок небезпечної або неякісної продукції. Встановлено, що ефективність державного регулювання значною мірою залежить від інтегрованого використання інструментів технічного регулювання, сучасних систем управління якістю, міжнародних стандартів та механізмів міжвідомчої взаємодії органів державного контролю. Показано, що комплексне застосування зазначених інструментів сприяє підвищенню прозорості міжнародної торгівлі, мінімізації ризиків поширення небезпечної продукції, а також формуванню ефективної системи забезпечення прав споживачів у глобалізованому економічному середовищі. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення державної політики у сфері технічного регулювання, митного контролю та захисту прав споживачів, а також для підвищення ефективності функціонування системи забезпечення якості та безпечності продукції у міжнародних ланцюгах постачання.

ФОРМУВАННЯ АДАПТАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА ЗА НОВІТНЬОЮ МОДЕЛЛЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКИХ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-06-11T14:47:41+03:00

У статті констатовано, що сучасні підприємства функціонують в умовах посиленої невизначеності, сформованої під впливом взаємопов’язаних криз економічного, енергетичного, логістичного, технологічного, кліматичного та інституційного характеру. Обґрунтовано, що за таких умов здатність підприємств своєчасно адаптуватися до змін стає необхідною передумовою їх стійкості та розвитку. Наголошено, що саме через це питання формування адаптаційної стратегії набуває принципово нового змісту. Виокремлено відмінні риси адаптаційної стратегії підприємства в умовах цифрової трансформації та сформовано авторське визначення поняття «адаптаційна стратегія підприємства». Акцентовано, що лише цифрова трансформація здатна забезпечити підприємству інструменти моніторингу кліматичних ризиків, прогнозування сценаріїв, оптимізації ресурсоспоживання, підвищення прозорості управління та зміцнення стійкості до дестабілізаційних викликів. Запропоновано новітню модель забезпечення стійких конкурентних переваг підприємства в умовах цифрової трансформації, яка вирізняється сукупністю елементів: цифровою чутливістю підприємства, стратегічною інтерпретацією даних, гнучкою архітектурою бізнес-процесів та контуром стратегічної трансформації. Обґрунтовано, що синхронізація цих блоків формує основу для створення динамічних здібностей підприємства, які забезпечують здатність до стратегічного маневрування, масштабування цифрових рішень, утримання клієнтської цінності та відтворення конкурентних переваг у довгостроковому періоді. Розроблено поетапний підхід до формування адаптаційної стратегії, який передбачає діагностику цифрової зрілості, аналіз факторів середовища, ідентифікацію джерел конкурентних переваг, сценарне проєктування стратегії, побудову організаційно-економічного механізму реалізації, упровадження системи моніторингу та стратегічного контролю. Сформовано систему показників оцінювання результативності адаптаційної стратегії за фінансовою, клієнтською, процесною, інноваційною та цифровою компонентами.

FORMATION AND DEVELOPMENT PROSPECTS OF THE AGROTOURISM MARKET

2026-06-11T14:47:40+03:00

In the modern era, the diversification of the national economy and ensuring its sustainable development necessitate the rapid development of the non-oil sector. In this regard, more efficient use of existing potential in the regions, the application of innovative approaches, the development of human resources and the expansion of alternative areas of activity are of great importance. Strengthening cooperation between the state and the private sector, especially in rural areas, in the direction of increasing economic activity and creating new sources of income, is one of the main priorities. At the same time, the scale of existing problems is wider and their solution requires a comprehensive approach. Agrotourism is considered one of the promising directions for the diversification of economic activity in rural areas. The formation and development of this sector is determined by the interaction of various factors, including economic, social, environmental and institutional factors. In the process of forming the agrotourism market, the adjustment of supply and demand, improving the quality of service and the development of market infrastructure are of particular importance. At the same time, issues related to the full assessment of the existing potential in this area and its efficient use still remain relevant. The development of agrotourism in rural areas plays an important role in increasing employment, increasing population incomes and accelerating the socio-economic development of regions. This type of activity also creates conditions for the expansion of alternative tourism destinations and more effective use of local resources. Improving institutional mechanisms, promoting entrepreneurship and increasing the competitiveness of services are among the important conditions for the development of the agrotourism market. The article analyzes the formation and development features of the agrotourism market, systematizes existing problems and puts forward substantiated proposals regarding the future development prospects of this area.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЯК ДРАЙВЕР ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИРКУЛЯРНИХ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

2026-06-11T14:47:39+03:00

У статті досліджено цифровізацію як чинник перебудови циркулярних бізнес-моделей в агропромисловому комплексі України в умовах воєнної та повоєнної ресурсної вразливості, логістичних обмежень і зростання вимог до ефективності використання матеріальних потоків. Актуальність теми визначається тим, що для сучасного АПК цифрові технології вже не зводяться до автоматизації окремих операцій, а дедалі більше впливають на архітектуру створення вартості, механізми координації виробничих і логістичних процесів, способи монетизації побічних продуктів та механізми доведення якості й походження продукції. Метою дослідження є обґрунтування ролі цифровізації як драйвера впровадження циркулярних бізнес-моделей в агропромисловому комплексі та виявлення механізмів, через які цифрові засоби змінюють структуру витрат, доходів і партнерських зв’язків агропідприємства. Методичну основу статті становить поєднання системного, структурно-логічного, аналітичного та порівняльного підходів. У роботі використано узагальнення сучасних наукових праць, аналітичних матеріалів міжнародних організацій і актуальних даних щодо виробничої та експортної динаміки зернового сектору України. Аналітична рамка побудована на розмежуванні лінійної та циркулярної логіки функціонування агробізнесу з подальшим визначенням ролі цифрових інструментів у переході між ними. У результаті дослідження доведено, що цифровізація впливає на циркулярну трансформацію АПК через п’ять базових каналів: підвищення прозорості ресурсних потоків, скорочення виробничих і логістичних втрат, розширення можливостей валоризації побічних продуктів, розвиток платформної кооперації та посилення простежуваності продукції. Систематизовано найбільш релевантні для агропромислового комплексу типи циркулярних бізнес-моделей і визначено цифрові засоби, що забезпечують їх економічну реалізацію. Показано, що цифрові рішення змінюють не лише технічні параметри виробництва, а й джерела доходу, структуру витрат, конфігурацію партнерств і способи використання вторинних потоків. На матеріалі українського зернового сектору встановлено, що результативність агробізнесу в сучасних умовах визначається не тільки валовим випуском, а й здатністю керувати втратами, запасами, логістикою та ресурсними обмеженнями. Запропоновано поетапну логіку впровадження цифрово-циркулярної бізнес-моделі на рівні агропідприємства, яка охоплює цифровий аудит ресурсних потоків, вибір релевантного рішення, інтеграцію цифрових засобів, формування системи показників і масштабування. Практична цінність статті полягає у можливості використання запропонованого підходу для оцінювання готовності агропідприємств до цифрово-циркулярної трансформації, вибору економічно доцільної моделі переходу та побудови системи моніторингу її результативності в умовах ринкової та ресурсної нестабільності.