Bulletin of Sumy National Agrarian University

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ АГРОСЕКТОРУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ AGILE-ПІДХОДІВ

Марія Ігнатко — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Аграрний сектор України є важливою складовою економіки, оскільки забезпечує значну частину ВВП, гарантує продовольчу безпеку на внутрішньому та зовнішньому ринках. Завдяки родючим землям наша країна посідає лідируючі позиції на світовій арені у виробництві зернових та олійних культур. Під час війни агропромисловість стає критично важливою, служить основним джерелом продовольства та підтримки економічної стабільності. Аграрна сфера забезпечує робочі місця для мільйонів українців, а також стимулює розвиток суміжних галузей. Нові виклики, спричинені війною, вимагають належного інвестування у відновлення та модернізацію аграрного сектору України. Крім того, агропромислове виробництво зазнає значних змін в умовах розвитку цифрової економіки. Такі трансформації вимагають застосування сучасних підходів до управління, які здатні забезпечувати адаптивність і гнучкість. Все більшої популярності в аграрному секторі набуває Agile, що підтвердив свою ефективність в ІТ-сфері. Ця новітня методологія дозволяє бізнесу оптимізовувати внутрішні процеси та оперативно реагувати на зміни ринку. У даній науковій статті проаналізовано інтеграцію Agile-підходів в управління агробізнесом за умов цифрової економіки. Виокремлено принципи Agile, що дозволяють підприємствам швидко реагувати на зміни та оптимізовувати управлінські процеси. Охарактеризовано основні Agile-методології та виділено найефективніші. Здійснено порівняльний аналіз підходів Scrum та Kanban у розрізі аграрної сфери. Наведено рекомендації для ефективного використання Agile-підходів в управлінні агропромисловим виробництвом. Змодельовано процес управління аграрним сектором із застосуванням Agile-методології. Виділено негативні сторони інтеграції сучасних методологій в управління агробізнесом. Зроблено висновки про покращення управлінських процесів в агропромисловому виробництві, забезпечення стійкості в умовах змінних ринкових тенденцій шляхом адаптації Agile-підходів.

СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Катерина Середюк — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто економічний механізм соціальних гарантій у системі корпоративної відповідальності будівельних компаній. В умовах ринкової економіки та зростаючої глобалізації бізнесу зростає значення соціальної відповідальності підприємств, зокрема будівельної галузі, яка є важливою складовою економічної та соціальної інфраструктури країни. У статті проаналізовано основні аспекти формування та функціонування економічного механізму, спрямованого на забезпечення соціальних гарантій працівників і суспільства в цілому. Визначено основні складові економічного механізму, до яких віднесено фінансові, правові та організаційні інструменти забезпечення соціальних прав працівників та реалізації соціально відповідальних ініціатив підприємств. Зокрема, автор розглядає, як будівельні компанії можуть впливати на покращення соціально-економічного становища своїх працівників через ефективні механізми корпоративної відповідальності, включаючи забезпечення належних умов праці, соціальних пільг, безпеки та гігієни праці. У дослідженні також звертається увага на інтеграцію соціальних стандартів у бізнес-моделі підприємств, що дозволяє досягти сталого розвитку як підприємств, так і суспільства в цілому. Досліджено роль будівельних підприємств у забезпеченні гідних умов праці, підтримці соціальної стабільності та розвитку людського капіталу. Запропоновано модель економічного механізму соціальних гарантій, яка включає фінансові та нефінансові інструменти забезпечення відповідальності перед працівниками. Крім того, досліджено правові аспекти корпоративної відповідальності, вплив державного регулювання на соціальні гарантії та роль соціального діалогу між підприємствами та державними інституціями. Проаналізовано взаємозв'язок між корпоративною відповідальністю та економічною стійкістю підприємств будівельної галузі, а також вплив соціальних гарантій на підвищення продуктивності праці та покращення репутації компанії. Визначено, що впровадження ефективних механізмів соціальних гарантій не тільки покращує репутацію підприємств, а й сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку. Надано рекомендації щодо вдосконалення економічного механізму соціальних гарантій для підвищення соціальної захищеності працівників та сталого розвитку будівельних підприємств.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ СТРАТЕГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Олександр Сидоров — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена розробці концептуальної моделі стратегічного забезпечення інноваційно-інформаційних змін в національній економіці. Доведено актуальність обраної теми дослідження, враховуючи виняткову роль інноваційно-інформаційних змін в сучасних умовах, як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах. Встановлено, що поняття стратегічного забезпечення інноваційно-інформаційних змін потребує конкретизації, а процес його здійснення - впорядкування. З метою вирішення поставленого дослідницького завдання було застосовано дескриптивний та системно-структурний аналіз. Крім того, були застосовані методи статистичної обробки, стандартизації та зведення даних, критеріального аналізу в ході оцінки та типологізації інноваційно-інформаційних змін, результати яких покладені в основу вибору спрямованості стратегічних ініціатив. В статті розглянуто поняття забезпечення, запропоновано власне бачення забезпечення інноваційно-інформаційних змін, в тому числі, стратегічного. Розроблена концептуальна модель стратегічного забезпечення інноваційно-інформаційних змін в національній економіці, в рамках якої окреслено основні причини, що обумовлюють впровадження інноваційно-інформаційних змін та мотивують до їх активізації, визначено спрямованість стратегічних ініціатив забезпечення інноваційно-інформаційних змін на сучасному етапі функціонування, запропоновано формулювання бачення та стратегічної мети забезпечення, розглянуто перелік його складових. Встановлено, що до впровадження змін суб’єктів мотивують внутрішні, зовнішні та індивідуальні причини. Подано результати оцінки та типологізації інноваційно-інформаційних змін в національній економіці, які дозволили дійти висновку про доцільність вибору спрямованості стратегічних ініціатив на позиційне прискорення інноваційно-інформаційних змін. Практична значущість побудованої концептуальної моделі полягає в тому, що з її використанням можуть бути визначені стратегічні ініціативи, які дозволять на основі активізації інноваційно-інформаційних змін створити умови для якісних перетворень в національній економіці.

РОЛЬ ЗМІ В АНТИКОРУПЦІЙНІЙ ПОЛІТИЦІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ

Артем Хаванов — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню ролі засобів масової інформації (ЗМІ) в антикорупційній політиці та їх впливу на економічну безпеку держави. Корупція є значною загрозою для економічної стабільності та зростання, підриваючи довіру до державних інститутів, збільшуючи економічні ризики та знижуючи інвестиційну привабливість країни. В умовах глобалізації ЗМІ стають ключовим інструментом у боротьбі з корупцією, виступаючи посередниками між суспільством та владою, забезпечуючи прозорість та підзвітність дій державних органів. Дослідження показує, що рівень свободи преси є важливим фактором, який визначає ефективність ЗМІ у боротьбі з корупцією. У країнах із високим рівнем свободи слова та незалежності журналістів антикорупційні розслідування ЗМІ сприяють зміцненню економічної безпеки, виявляючи корупційні схеми та спонукаючи державні структури до вжиття антикорупційних заходів. Яскравим прикладом є розкриття офшорних схем у рамках публікації «Панамських документів», що призвело до глобальних змін у податковому регулюванні та зміцненні економічної стабільності низки держав. Однак у країнах з обмеженою свободою преси роль ЗМІ в антикорупційній політиці суттєво ослаблена. Державний контроль за медіа обмежує можливості для проведення журналістських розслідувань та оприлюднення корупційних схем, що веде до зміцнення корупції та ослаблення економічної безпеки. Дослідження також виявляє ризики маніпуляції ЗМІ для дискредитації політичних опонентів в авторитарних режимах, що негативно позначається на рівні суспільної довіри до медіа та знижує їхній потенціал у боротьбі з корупцією. Стаття наголошує на необхідності зміцнення незалежності ЗМІ, захисту журналістів та розвитку міжнародного співробітництва у сфері антикорупційних розслідувань. Ці заходи сприяють створенню прозорої та стабільної економічної системи, що зрештою зміцнює економічну безпеку держави. Дослідження робить висновок про те, що незалежні та вільні ЗМІ є одним із ключових факторів успішної антикорупційної політики та необхідні для забезпечення економічної безпеки на національному та міжнародному рівні.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Маргарита Лишенко, Віталій Лишенко — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні аспекти адміністративного управління якістю надання соціальних послуг. Визначено поняття «соціальна сфера», яка визначає систему життєдіяльності суспільства із відповідними складовими. Авторами ідентифіковано термін «соціальний», «управління якістю соціальних послуг». Визначено поняття «соціальна послуга», «державна послуга», «адміністративна послуга» та визначено їхні спільні риси. Адміністративне управління якістю надання соціальних послуг є важливою складовою державного управління, яка спрямована на забезпечення ефективного та якісного задоволення потреб населення в соціальній сфері. Теоретичні аспекти цього управління включають кілька ключових елементів: поняття адміністративного управління - це процес планування, організації, контролю та мотивації, спрямований на досягнення високої якості соціальних послуг; функції адміністративного управління - включають планування надання послуг, організацію діяльності установ, контроль якості та коригування дій для підвищення ефективності; нормативно-правове забезпечення: законодавче регулювання, яке включає закони та підзаконні акти, що регламентують порядок надання соціальних послуг, вимоги до якості, права отримувачів послуг та обов'язки постачальників; стандарти якості, які включають розробку та впровадження стандартів якості для різних видів соціальних послуг є основою для оцінки їх ефективності та відповідності. До викликів та проблеми управління якістю відносять: бюрократизація процесів - надмірна регламентація може знижувати гнучкість і здатність адаптуватися до змін у потребах клієнтів; ресурсні обмеження - недостатнє фінансування та обмежені кадрові ресурси можуть впливати на якість надання соціальних послуг. До перспектив розвитку системи управління якістю варто віднести: інновації та технології - впровадження інформаційних технологій для автоматизації процесів та підвищення ефективності управління; інтеграція принципів сталого розвитку - врахування соціальних, економічних та екологічних аспектів у процесі надання соціальних послуг. Адміністративне управління якістю надання соціальних послуг є складним і багатогранним процесом, який вимагає постійного вдосконалення та адаптації до нових викликів і потреб суспільства.

ВИКОРИСТАННЯ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ЯК ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ КАДРОВОЮ БЕЗПЕКОЮ БІЗНЕСУ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наталія Носань, Наталія Зачосова, Надія Гапоненко — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження полягає у новому ракурсі погляду на можливість використання засобів мотивації задля забезпечення кадрової безпеки бізнесу у реаліях воєнного часу. Метою публікації стала конкретизація необхідності та можливостей використання мотивації персоналу як технології управління кадровою безпекою бізнесу в системі менеджменту підприємницької діяльності. У дослідженні використано монографічний метод, метод контент-аналізу цифрових інформаційних джерел та фахової наукової літератури; задіяно техніки теоретичного узагальнення та систематизації наукових результатів під час формування висновків. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано доцільність використання мотивації персоналу як технології управління кадровою безпекою бізнесу в системі менеджменту підприємницької діяльності. Узагальнено перелік ефективних форм мотивації персоналу, у який внесено довгострокові контракти, участь у прибутках компанії, гнучкий графік роботи, збільшення відпусток і скорочення тривалості робочого часу, додаткові соціальні гарантії, (медичне страхування для працівника та членів його родини, безкоштовні медичні огляди у приватних медичних закладах), оплата відпочинку та освітніх заходів, надання ресурсів для підвищення кваліфікації, можливість працювати дистанційно, з безпечного та комфортного простору. Запропоновано техніки та практики мотивації персоналу закладати в основу брендів українських роботодавців. Підкреслено важливість і необхідність використання концепції людино центризму в управлінні персоналом і обґрунтовано думку про те, що лише визнання працівників основним і найбільш вартісним ресурсом бізнесу та підтвердження цього реальними мотиваційними механізмами, дозволить гарантувати високий рівень кадрової безпеки та ефективність функціонування бізнесу у довгостроковій перспективі. Практична цінність статті полягає у можливості використання авторських висновків під час розробки або оновлення кадрових політик українських підприємств, формуванні брендів роботодавців, створення та модернізації систем кадрової та фінансово-економічної безпеки.

НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОГО УПРАВЛІННЯ ТОВАРНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА ШЛЯХОМ РОЗРОБКИ РИНКОВОЇ СТРАТЕГІЇ

Маргарита Лишенко, Юрій Ус — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою підприємства шляхом розробки ринкової стратегії. Визначено основні принципи та напрямки розробки маркетингового управління товарною політикою. Під час дослідження виділено три стратегії управління товарною політикою підприємства: підтримки, модифікації, оновлення. В цілому ж, маркетингове управління формуванням товарною політикою (стратегією) підприємства здійснюється поетапно. Цими етапами передбачається: аналіз номенклатури товарів, які випускаються та класифікацію продукції за номенклатурними групами; формування таблиці стратегічних груп товарів; постановку варіантів стратегічних рішень керівництва та вибір конкретного варіанта товарної стратегії. Тобто, маркетингове управління товарною (продуктовою) політикою підприємства дозволяє передбачити обсяги виробництва і реалізації продукції (товарів, виробів). При цьому, перевагою для підприємства, безперечно, залишається програма розвитку його діяльності. Авторами визначені складові елементи науково-методичних підходів адаптації стратегії аграрного підприємства в умовах здійснення трансформаційних змін і пристосувань до ринку перетворень та зіставлені з компонентами ринкової стратегії. Результати дослідження допоможуть удосконалити напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою підприємства є важливим завданням для досягнення конкурентних переваг і збільшення ринкової частки. Ось кілька ключових напрямів, які можна використовувати для вдосконалення цього процесу. 1. Аналіз ринку та конкурентів: сегментація ринку - розробка різних пропозицій для різних сегментів ринку з урахуванням потреб і поведінки споживачів; аналіз сильних і слабких сторін конкурентів для формування унікальних торгових пропозицій; SWOT- аналіз: виявлення сильних і слабких сторін підприємства, а також загроз і можливостей ринку. 2. Створення та розвиток товарного асортименту: асортиментна політика - формування ефективного товарного портфеля з урахуванням тенденцій ринку, попиту та змін у перевагах споживачів; життєвий цикл товар- оптимізація управління товаром на різних етапах його життєвого циклу для максимізації прибутку та мінімізації ризиків. 3. Цінова політика: ціноутворення на основі цінності - встановлення цін на основі сприйманої цінності продукту для клієнтів, а не тільки витрат на виробництво; цінові стратегії - використання стратегій проникнення на ринок, преміального ціноутворення або конкурентного ціноутворення для різних сегментів ринку. 4. Комунікаційна стратегія: розробка маркетингових комунікацій - використання інтегрованих маркетингових комунікацій (реклама, PR, просування продажів) для підвищення впізнаваності бренду та стимулювання попиту; цифровий маркетинг - використання цифрових каналів для залучення та взаємодії зі споживачами. 5. Розподіл та логістика: оптимізація каналів розподілу - вибір ефективних каналів розподілу для забезпечення доступності товарів для споживачів у різних регіонах; логістика та управління ланцюгами поставок - забезпечення безперервності постачань і мінімізація витрат на логістику. 6. Інновації та адаптація до змін: прогнозування тенденцій - виявлення нових тенденцій і технологій, які можуть вплинути на ринок, та адаптація товарної політики під ці зміни; інновації в продуктах - створення нових або поліпшення існуючих продуктів для відповідності потребам ринку. 7. Моніторинг і оцінка результатів: KPIs і аналітика - впровадження ключових показників ефективності для вимірювання результативності товарної політики; коригування стратегії - постійне коригування товарної політики на основі даних ринку та внутрішніх показників. 8. Підтримка сталого розвитку: екологічна та соціальна відповідальність - інтеграція принципів сталого розвитку в товарну політику підприємства для задоволення зростаючих вимог споживачів до етичного виробництва та соціальної відповідальності. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою через розробку ринкової стратегії дозволяє підприємству бути більш адаптивним, конкурентоспроможним і орієнтованим на довгостроковий успіх.

ВАЖЛИВІСТЬ CRM СИСТЕМ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГУ ПІДПРИЄМСТВА

Сергій Мєшков — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

У статті розкривається сутність CRM системи. Розглянуто основні елементи, принципи роботи CRM-системи та наведено основні етапи впровадження CRM-системи. Обґрунтовано важливість інструментів CRM, які дозволяють підприємству оптимізувати процес взаємодії з клієнтами, а також створити ефективний механізм управління маркетингом, продажами та обслуговуванням. Проаналізовано основні функції CRM-системи, які оптимізують роботу відділу продажів, спрямовані на підвищення якості обслуговування та збільшення прибутку компанії. Визначено важливість CRM-системи, а також більшості автоматизованих інформаційних систем, призначених для швидкої обробки великого обсягу інформації. CRM - це система для управління відносинами з клієнтами та оптимізації бізнес-процесів. Функції CRM-системи різноманітні та охоплюють широкий спектр діяльності. Для відділів продажів системи CRM надають інструменти для створення потенційних клієнтів, управління можливостями та прогнозування продажів. Відділи обслуговування клієнтів отримують переваги від систем CRM, скорочуючи час відповіді, відстежуючи запити клієнтів і ефективно вирішуючи проблеми. Подібно до інших автоматизованих інформаційних систем, цінність системи CRM полягає в її здатності швидко й ефективно обробляти великі обсяги даних. Автоматизуючи рутинні завдання та надаючи доступ до інформації в реальному часі, системи CRM дають можливість організаціям приймати обґрунтовані рішення та оперативно реагувати на потреби клієнтів. У сфері маркетингу системи CRM виявилися безцінними активами. Використовуючи дані клієнтів, організації можуть розробляти цільові маркетингові кампанії, персоналізувати досвід клієнтів і вимірювати ефективність своїх маркетингових зусиль. CRM-системи також дозволяють компаніям визначати можливості збільшених і перехресних продажів, максимізуючи тривалу цінність клієнта. Майбутнє CRM-систем багатообіцяюче з постійним прогресом у технологіях і зростанням рівня впровадження. Оскільки організації продовжують визнавати переваги CRM, ми можемо очікувати появи ще більш складних та інтегрованих рішень. Впровадження CRM-системи може значно покращити маркетингову діяльність компанії, підвищити задоволеність клієнтів і сприяти загальному розвитку бізнесу. Системи CRM полегшують управління знаннями, співпрацю та звітність, дозволяючи організаціям приймати рішення на основі даних і оптимізувати свою діяльність. Доведено, що використання CRM-системи для маркетингу допомагає використовувати дані клієнтів у розробці стратегії компанії. Зроблено висновки щодо перспектив впровадження CRM-систем та її впливу на підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИМІРЮВАННЯ УСПІШНОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ В КОНТЕКСТІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ

Владислав Романенко — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Розширення доступу до світових торговельного простору, обумовлює потреби відстеження пріоритетних ринкових трендів, що містять вигідні можливості з боку отримання як прямого прибутку від продукції реалізації в торговій мережі, так і опосередкованої – у вигляді бюджетної підтримки певного типу, грантів, інвестицій, низько-відсоткових кредитних програм тощо. Зростання уваги споживачів та суспільних лідерів до зеленої економіки різнопланових масштабів та ракурсів, як важливої складової покращення стану довкілля, і однієї з основних компонентів тріади сталого розвитку, обумовлює зростання інтересу з боку топ-менеджерів, вчених, численних стейкхолдерів до стратегій екологічного маркетингу та його потенціалу, за рахунок визначення покращення як екологічних, так і економічних показників. Враховуючи популярність екологічного маркетингу, яку він здобув за останні десятиліття, слід відзначити, що в маркетинговій літературі відносно мало уваги приділено оцінці ефективності екологічного маркетингу, як в контексті побудови секторальних стратегій, так і на рівні бізнес-одиниці. Тому метою цієї статті є дослідити методологічне підґрунтя для оцінки ефективності зеленого маркетингу, і запропонувати відповідні методичні підходи. Окреслено різні підходи до економічної оцінки ефективності програм посилення зеленого маркетингу у світі, що змінюється. Наведено актуальні можливості для вимірювання та посилення своєї успішності для компаній і організацій будь-якого типу, яким потрібні практичні інструменти для управління та посилення участі за трендами зеленої економіки. Використовуючи дані з кількох джерел, автори з’ясували, що оцінку ефективності зеленого маркетингу можна обґрунтувати різними методами, критеріями та шкалами, які використовуються для оцінки зеленого маркетингу. Однак ці методи описуються десятками авторів і містять великі обсяги досліджень, що важко інтерпретувати, не розкриваючи особливості кожного із застосовних підходів. Особливістю цих досліджень є опитування, що містять багато факторів регіонального регулювання, доступу до стимулів та особистісного професіоналізму. Внесок нашого дослідження зосереджений на пропонуванні добре обґрунтованих керівних принципів для оцінки ефективності зеленого маркетингу в сучасній організації, застосовуючи сучасні інструменти СЕМ (Системи екологічного менеджменту) на стратегічному, тактичному та операційному рівнях.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Андрій Добринський — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методичні основи розвитку інформаційного підприємництва в умовах сучасних викликів, зокрема пов'язаних із війною в Україні та глобальними трансформаціями. Показано, що інтеграція інформаційних технологій у бізнес-моделі підприємств сприяє підвищенню конкурентоспроможності, зниженню транзакційних витрат і поліпшенню взаємодії між учасниками ринку. Розглянуто ключові методичні підходи, зокрема системний і процесний, для аналізу впливу інформаційних технологій на підприємницьку діяльність. Визначено основні бар'єри та можливості розвитку інформаційного підприємництва в умовах кризи. Особлива увага приділяється впровадженню сучасних інструментів економічного аналізу для підвищення ефективності управління підприємствами.

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ БІЗНЕС-МОДЕЛІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Людмила Шостак, Маргарита Садовська, Софія Матвійчук — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

Дана стаття присвячена аналізу ключових елементів, які впливають на розвиток та адаптацію бізнес-моделей в умовах швидкого технологічного прогресу. Авторами обґрунтовано, чому бізнесам необхідно впроваджувати цифрові технології для збереження конкурентоспроможності в умовах сучасного ринку. Описано основні компоненти бізнес-моделі, такі як ціннісна пропозиція, цільова аудиторія, канали продажів, а також структура витрат і доходів. Акцентується увага на значенні інновацій для формування конкурентоспроможної бізнес-моделі, а також роль досліджень і розробок у цьому процесі. В процесі дослідження авторами розглянуто використання даних для прийняття обґрунтованих рішень і покращення бізнес-процесів. Підкреслюється необхідність зміни корпоративної культури та структури організації для успішної реалізації цифрової трансформації. У даному дослідженні аналізується вплив новітніх технологій на структуру та функціонування бізнес-моделей, зокрема, на процеси створення вартості, взаємодію з клієнтами та управління ресурсами. Окрема увага приділяється методам адаптації підприємств до цифрових змін, включаючи використання аналітики даних, автоматизації та інтеграції цифрових платформ. Розкривається роль інновацій у створенні конкурентних переваг та необхідність гнучкості бізнес-моделей для реагування на швидкі зміни ринкового середовища. Стаття надає практичні рекомендації для менеджерів щодо оптимізації бізнес-процесів у контексті цифрової трансформації. У сучасному світі цифрова трансформація стає ключовим фактором, що впливає на успіх підприємств у різних секторах економіки. Цей процес вимагає перегляду традиційних бізнес-моделей і впровадження нових стратегій, що дозволяють адаптуватися до швидко змінюваного ринкового середовища. Формування ефективної бізнес-моделі в умовах цифровізації передбачає не лише впровадження новітніх технологій, але й гнучкість у управлінні ресурсами, інноваційний підхід до створення вартості та зміцнення взаємозв'язків із клієнтами. У цьому контексті стратегічні аспекти бізнес-моделей набувають особливої ваги, оскільки підприємства повинні визначити, як інтегрувати цифрові рішення у свою діяльність, щоб забезпечити стійкість і конкурентоспроможність. Дослідження цих аспектів є критично важливим для розуміння нових можливостей і викликів, що постають перед підприємствами в епоху цифрових технологій. У статті акцентується увага на необхідності інтеграції цих стратегічних аспектів для формування ефективної та стійкої бізнес-моделі в умовах цифрової трансформації.

МАЛЕ ФЕРМЕРСТВО У ІНКЛЮЗИВНІЙ СІЛЬСЬКІЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ

Олена Ніфатова, Юрій Данько — пт, 25 жов 2024 00:00:00 +0300

В сучасних умовах економічної нестабільності та екологічних викликів, важливо знайти ефективні шляхи підвищення ресурсного потенціалу регіонів, зокрема через посилення ролі малого фермерства та господарств населення у інклюзивній сільській трансформації. Метою цього дослідження було проаналізувати внесок малого фермерства та господарств населення у продовольчу безпеку регіону, визначити основні проблеми та виклики, а також розробити практичні рекомендації для їх подолання через створення координаційних центрів «Сталі екосистеми» та живих лабораторій на базі сільських територіальних громад. Виявлено, що значна частина сільськогосподарської продукції виробляється саме малими фермерами та господарствами населення, проте їх внесок поступово знижується через низку чинників, таких як недостатня фінансова підтримка, обмежений доступ до сучасних технологій та ринків збуту. Аналіз також показав, що зміни клімату, війна та ресурсна нерівність суттєво впливають на стабільність і розвиток цих господарств. На основі проведеного аналізу запропоновано інноваційний підхід до інклюзивної сільської трансформації, який включає створення координаційних центрів «Сталі екосистеми» та живих лабораторій у сільських територіальних громадах Сумської області. Основні функції координаційних центрів полягають у підтримці та розвитку кооперативів, забезпеченні доступу до фінансування, наданні консультаційних послуг і впровадженні інноваційних технологій. Живі лабораторії стануть платформою для тестування новітніх сільськогосподарських практик і технологій, залучаючи місцевих фермерів до участі в експериментальних проектах для підвищення їхніх знань та навичок. Очікувані результати від впровадження такого підходу включають посилення співпраці між об'єднаними територіальними громадами та домогосподарствами, підвищення обізнаності домогосподарств про виклики та шляхи подолання наслідків зміни клімату, а також удосконалення впровадження сталих сільськогосподарських практик. Висновок дослідження підкреслює значимість підтримки малого фермерства та господарств населення як важливих агентів збереження екосистем та агробіорізноманіття регіонів. Реалізація запропонованого підходу сприятиме сталому розвитку сільських територій, підвищенню їхнього ресурсного потенціалу та забезпеченню продовольчої безпеки.