Bulletin of Sumy National Agrarian University

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО БІЗНЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ

Тетяна Брикова — 2026-03-03

У статті досліджено сучасний стан і перспективи розвитку готельно-рекреаційного бізнесу в Україні із урахуванням реалій воєнного стану, інших чинників, що дестабілізують галузь, а також високої потреби у підтримці функціонування сектору. Готельно-рекреаційний бізнес посідає особливе місце у структурі економіки, адже поєднує у собі функції оздоровлення населення, відпочинку, фізичного і культурного розвитку, а також комерційний аспект – як галузь, яка пропонує значну кількість робочих місць, відповідає за наповнення місцевих і державного бюджетів, впливає на імідж країни і визначає її конкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг. Зважаючи на перераховані аспекти, а також важкість розвитку в умовах війни, проблематика потребує дослідження. Глибинний аналіз теми виступатиме способом ідентифікації слабких аспектів і шляхів їх подолання задля підтримки здатності сектору не лише до протистояння дестабілізуючим факторам, а і пошуку нових можливостей, відновлення позитивної динаміки, перспектив залучення нових споживачів і виходу на нові ринки. Для реалізації дослідження було використано методи аналізу, порівняння, абстрагування та узагальнення. У статті було досліджено суть туристично-рекреаційного бізнесу – теоретичні аспекти, роль для економіки України. Узагальнено проаналізовано сучасний стан галузі – основні тенденції на ринку, вплив війни на динаміку, аналіз надходжень до бюджету громад за рахунок туристичного збору. Визначено проблеми, які вже наявні і які матимуть місце внаслідок війни на території України. Також, ідентифіковано потенційні можливості, перспективи розвитку готельно-рекреаційного бізнесу. Теоретичне значення статті полягає у можливості пошуку закономірностей розвитку готельно-рекреаційного бізнесу задля визначення перспектив; практична роль пов’язана із можливістю використання результатів в ході розробки ефективних управлінських рішень, побудованих із урахуванням отриманого в умовах війни досвіду. Отримані результати можуть бути використані як частина майбутньої стратегії розвитку індустрії гостинності України у поствоєнний час.

ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ТА ЦИВІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Вʼячеслав Вороненко — 2026-03-03

У статті розроблено підхід до комплексного оцінювання стану розвитку еколого-економічних систем та цивільної безпеки на основі системи спеціальних індексів. Запропоновано методику формування інтегрованої інформаційної бази з використанням багаторівневих показників екологічного, економічного та безпекового характеру. Проведено порівняльне оцінювання стану систем у воєнний період, що дало змогу визначити загальні тенденції розвитку та ключові проблемні зони. Встановлено неоднорідність розвитку посилення соціально-економічних та психологічних ризиків під впливом воєнних факторів. Сформовано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності відновлення, зміцнення цивільної безпеки та забезпечення сталого розвитку в умовах цифрових трансформацій.

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Леонід Мельник — 2026-03-03

У статті проведено комплексне дослідження проблем та перспектив цифровізації аграрного сектору України в умовах повномасштабної війни. З'ясовано сутність понять «цифровізація» та «аграрний сектор України» як взаємопов'язаних складових трансформації національної економіки в умовах глобальних та воєнних викликів. Проаналізовано сучасний стан функціонування аграрного сектору під час війни, окреслено ключові групи ризику (безпекові, соціальні, екологічні, енергетичні, фінансові, кліматичні та інституційні), які безпосередньо впливають на можливості впровадження цифрових технологій. Узагальнено статистичні дані щодо прямих та непрямих втрат аграрного сектору, зокрема пошкодження обладнання, руйнування інфраструктури, скорочення виробничих та експортних можливостей. Обґрунтовано, що цифровізація у воєнний час набуває подвійного значення: з одного боку, вона стримується обмеженістю фінансових ресурсів, втратою виробничих потужностей та нестабільністю телекомунікаційної інфраструктури; з іншого боку, вона виступає ключовим інструментом підвищення адаптивності, ефективності та безпеки сільськогосподарського виробництва. Особлива увага приділяється ролі технологій точного землеробства, дистанційного зондування, геоінформаційних систем, безпілотних літальних апаратів, автоматизованих систем управління, Інтернету речей, великих даних та штучного інтелекту як засобів компенсації дефіциту робочої сили, мінімізації ризиків та забезпечення дистанційного керування виробничими процесами. Проаналізовано міжнародний досвід цифровізації агробізнесу, зокрема практик водозбереження та управління зрошенням, які можна адаптувати до українських реалій у контексті відновлення південних регіонів. Визначено пріоритетні напрямки цифрової трансформації сільськогосподарських підприємств, зокрема впровадження точного землеробства, дронів, систем інтелектуального управління ресурсами та автоматизованих технологій водокористування. Встановлено, що цифровізація аграрного сектору України в умовах повномасштабної війни є не лише інструментом технологічної модернізації, а й стратегічним фактором економічної стабільності, продовольчої безпеки та післявоєнної відбудови держави.

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ

Єлизавета Михайлова — 2026-03-03

У статті досліджено еволюцію наукових підходів до трактування економічної безпеки в умовах поширення гібридних загроз, які поєднують економічні, інформаційні, інституційні та геополітичні інструменти впливу. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією сучасного безпекового середовища, в якому економічний тиск, санкційна політика, інформаційні маніпуляції, фінансові обмеження та порушення глобальних ланцюгів створення вартості дедалі частіше застосовуються як альтернативні або доповнювальні механізми впливу на економічні системи. Традиційні концепції економічної безпеки, сформовані в межах стабілізаційної та державоцентричної парадигми, не відображають повною мірою характеру сучасних загроз, а саме, що в умовах гібридних загроз економічна безпека перестає бути лише функцією макроекономічної рівноваги або фінансової стабільності та набуває ознак динамічного процесу, який залежить від здатності економічної системи адаптуватися до непрямих, багатовекторних і часто непередбачуваних впливів. У дослідженні окреслено ключові зсуви в еволюції економічної безпеки, що проявляються у переході від домінування підходів, орієнтованих на економічну стабільність, до акцентування на системній стійкості та адаптивності економічних систем; від зосередження на захисті окремих секторів – до усвідомлення системної вразливості економіки, зумовленої міжсекторальними та транскордонними взаємозв’язками; а також від виключно державоцентричних моделей забезпечення економічної безпеки – до багатосуб’єктних підходів, що передбачають участь міжнародних інституцій, ринкових механізмів, приватних акторів та інформаційних середовищ. Окрему увагу приділено ролі невизначеності та непередбачуваності як ключових характеристик гібридних загроз. За таких умов традиційні ризик-орієнтовані моделі оцінювання економічної безпеки втрачають аналітичну спроможність, оскільки не здатні врахувати нелінійні ефекти, кумулятивні вразливості та стратегічний характер непрямих загроз. Отримані результати формують теоретичне підґрунтя для подальших емпіричних досліджень та можуть бути використані при розробленні й удосконаленні державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки в умовах підвищеної ризиковості та геополітичної нестабільності.

РИЗИКИ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ТА УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Ірина Сотник — 2026-03-03

Венчурне інвестування виступає ключовим механізмом фінансування інноваційних проєктів, що сприяє технологічному розвитку, цифровізації та економічному зростанню. Актуальність дослідження обумовлена зростаючою роллю венчурного капіталу в сучасних економіках та специфікою українського ринку, який функціонує в умовах воєнного конфлікту, високої макроекономічної нестабільності, недостатності інституційної підтримки та обмеженого доступу до внутрішніх фінансових ресурсів. Метою статті є комплексний аналіз ключових категорій ризиків венчурного інвестування у глобальному та національному контексті, виявлення взаємозв’язків між ними, а також розроблення рекомендацій щодо адаптації до ризиків для забезпечення розвитку зрілого та конкурентоспроможного венчурного ринку в Україні. Для досягнення поставленої мети застосовувалися методи системного, структурного та порівняльного аналізу, синтезу й узагальнення, а також причинно-наслідкового підходу для оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на венчурний ринок та взаємодію різних груп ризиків. Результати дослідження підтвердили, що основними категоріями ризиків є зовнішні, внутрішні, людські та капітальні, які взаємодіють між собою, створюючи синергетичні ефекти. Зважаючи на українські військові реалії, категорію зовнішніх ризиків доповнено двома групами: геополітичними/воєнними та інституційно-правовими ризиками. Авторами обґрунтовано, що у міжнародному контексті ризики венчурного інвестування можуть виступати каталізатором інновацій, тоді як в Україні їх поєднання стримує розвиток ринку через слабку інституційну підтримку, обмежені ресурси, недостатність внутрішніх інвестицій, відтік капіталу та геополітичні загрози. Отже, у вітчизняному економічному середовищі ефективне управління ризиками та розвиток адаптивних механізмів, включно з удосконаленням законодавчої бази, створенням національних венчурних фондів, розвитком ринкової інфраструктури, підтримкою людського капіталу та підвищенням управлінської культури, є критично важливими для формування стабільного, зрілого та конкурентоспроможного венчурного ринку в Україні.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Роман Татарчук — 2026-03-03

Стаття присвячена аналізу стану інноваційної діяльності в Україні в контексті цифровізації як стратегічного чинника економічного розвитку. Досліджено сутність цифровізації інноваційної діяльності як системної державної ініціативи, спрямованої на трансформацію механізмів створення, підтримки, комерціалізації та масштабування наукових і технологічних розробок. Проведений аналіз засвідчив наявність глибокої системної кризи у науково-інноваційній сфері України, що проявляється у низькому рівні інноваційної активності вітчизняних підприємств та її негативній динаміці. Виявлено стійку тенденцію до скорочення кількості організацій, що здійснюють наукові дослідження і розробки, у всіх секторах діяльності – підприємницькому, державному та освітньому, що свідчить про системну деградацію наукового сектора. Встановлено значне скорочення кадрового потенціалу наукової сфери, зокрема чисельності дослідників, техніків та допоміжного персоналу, що створює довгострокові ризики руйнування наукових шкіл, зниження здатності до генерації інновацій та уповільнення інтеграції у міжнародний дослідницький простір. Проаналізовано негативний вплив повномасштабної російської агресії на інфраструктуру наукових установ та людський капітал науки. Здійснено порівняльний аналіз рівня фінансування науково-дослідної діяльності в Україні та країнах ЄС, який засвідчив низьку частку витрат на НДДКР у структурі ВВП України порівняно з європейськими стандартами. Ідентифіковано комплекс системних бар'єрів інноваційного розвитку, серед яких обмежене фінансування, надмірний регуляторний тиск, брак кваліфікованих кадрів, відсутність механізмів співпраці між наукою та бізнесом, недорозвинена інноваційна інфраструктура. Обґрунтовано необхідність комплексного реформування всієї системи наукової та інноваційної діяльності з переходом до системного фінансування науки, модернізації інституційного середовища, створення умов для утримання кваліфікованих кадрів та формування стійкої інноваційної екосистеми. Доведено, що успішна реалізація цифровізації інноваційної діяльності можлива лише за умов подолання структурних викликів та створення цілісної інституційної моделі, узгодженої з європейськими стандартами.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Юлія Тимошенко — 2026-03-03

У статті здійснено комплексний аналіз цифровізації як системного чинника модернізації національної економіки України в умовах тривалих структурних дисбалансів, воєнних викликів і підвищених безпекових ризиків. Розглянуто цифровізацію як багатовимірний процес, що виходить за межі впровадження окремих технологічних рішень і охоплює трансформацію способів створення доданої вартості, зміну виробничих і управлінських моделей, а також перебудову інституційних засад функціонування економічної системи. Проаналізовано ключові канали впливу цифрових технологій на макроекономічну динаміку, зокрема через підвищення продуктивності праці й капіталу, посилення конкурентного середовища, оптимізацію трансакційних витрат і зменшення інформаційної асиметрії. Показано, що цифровізація формує нові можливості для інтеграції суб’єктів господарювання у внутрішні та глобальні ланцюги створення доданої вартості, водночас загострюючи проблеми нерівномірності розвитку, інфраструктурних обмежень і залежності від зовнішніх цифрових екосистем. На основі аналізу сучасних тенденцій економічного розвитку України обґрунтовано обмеженість потенціалу екстенсивного відновлення та доведено необхідність переходу до інноваційно орієнтованої моделі модернізації, в якій цифрові технології виступають базовим інтегрувальним елементом. Визначено ключові напрями цифрової трансформації національної економіки, зокрема розвиток високотехнологічних видів економічної діяльності, формування національних ланцюгів створення доданої вартості, посилення інституційної спроможності держави та підвищення економічної стійкості в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Акцентовано, що ефективність цифровізації як інструмента модернізації визначається рівнем узгодженості технологічних змін із інституційними реформами, інвестиційною динамікою та якістю економічної політики. Обґрунтовано, що за відсутності структурних зрушень цифрові рішення здатні підвищувати ефективність наявної моделі розвитку, не усуваючи її базових диспропорцій. Отримані результати можуть бути використані у процесі формування стратегічних документів цифрового розвитку й модернізації економіки України в середньо- та довгостроковій перспективі.

ГЛОБАЛЬНІ БІЗНЕС-КУЛЬТУРИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ БІЗНЕС-ОПЕРАЦІЙ

Юлія Чайка — 2026-03-03

Статтю присвячено комплексному аналізу впливу глобальних бізнес-культур на ефективність міжнародних бізнес-операцій в умовах посилення культурної диференціації світового економічного простору. Вихідним положенням дослідження є твердження про те, що сучасна міжнародна діяльність компаній дедалі більше залежить не лише від економічних і правових факторів, а й від специфіки національних і корпоративних культур, які визначають логіку управління, характер комунікацій і механізми координації бізнес-процесів. Метою статті є дослідження ролі глобальних бізнес-культур у формуванні операційної ефективності міжнародного бізнесу та обґрунтування практичних підходів до адаптації управлінських моделей у міжкультурному середовищі. Методологічну основу дослідження становлять системний і порівняльний аналіз, узагальнення сучасних наукових підходів до міжкультурного менеджменту, а також використання статистичних даних за окремими країнами світу і провідними транснаціональними компаніями. У статті доведено, що відмінності в моделях лідерства, стилях ділової комунікації, ставленні до правил, часу та ризику формують різні управлінські архітектури міжнародних компаній і безпосередньо впливають на стабільність та результативність міжнародних операцій. Результати дослідження свідчать, що невідповідність між корпоративними стандартами та локальними культурними нормами зумовлює зростання транзакційних витрат, виникнення конфліктів у міжкультурних командах і зниження якості управлінських рішень. Обґрунтовано, що адаптація управлінських практик до культурних параметрів конкретних ринків, розвиток міжкультурних компетенцій менеджерів, локалізація управління та інституціоналізація культурної адаптації сприяють підвищенню операційної ефективності міжнародного бізнесу та роботи міжнародних компаній. Наукова новизна статті полягає у поєднанні аналізу глобальних бізнес-культур з оцінкою ефективності міжнародних операцій і формуванні авторських практичних пропозицій щодо використання бізнес-культури як повноцінного управлінського ресурсу.

ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА БАНКІВ

Дмитро Кретов — 2026-03-03

Стаття присвячена дослідженню впливу штучного інтелекту на трансформацію ключових елементів конкурентного середовища банків за умов активного впровадження технологій. При написанні статті авторами застосовано методи індукції, порівняльного аналізу, конкретизації, аналогії, аналізу наукових публікацій, а також табличний спосіб подання даних. В статті підкреслюється, що на сьогоднішній день технології штучного інтелекту широко застосовуються учасниками фінансового ринку в різних бізнес-процесах, таких як взаємодія з клієнтами, управління ризиками, аналітика, моніторинг та виконання операцій; при цьому існує значний потенціал для подальшого розширення застосування ШІ фінансовими організаціями, що може підвищити їх ефективність та якість послуг, що надаються. Розглядаються ключові напрямки застосування ШІ у банківській діяльності, включаючи автоматизацію операційних процесів, інтелектуальне управління ризиками, персоналізацію клієнтських сервісів, розвиток інноваційних фінансових продуктів, розширення аналітичних можливостей та управління великими обсягами даних. Зроблено висновок, що інтеграція технологій ШІ у банківську систему стає невід'ємною умовою її сталого розвитку та глобальної конкурентоспроможності. Особлива увага приділена тому, як ШІ змінює традиційні бізнес-моделі банків, підвищує їхню конкурентоспроможність та формує нові стратегічні переваги на фінансовому ринку. У статті також порушуються питання безпеки та етичні дилеми, що виникають під час впровадження подібних технологій. Автори наголошують, що для успішного застосування штучного інтелекту у банківській сфері необхідно розвивати навички в галузі управління даними, залучати кваліфікованих фахівців та створювати адаптивну ІТ-інфраструктуру. Практична значимість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути основою для розробки стратегій впровадження штучного інтелекту у банківські процеси, що не лише підвищує ефективність операцій, а й сприяє зниженню пов’язаних з ним ризиків та зміцнює конкурентні позиції банківської установи на ринку фінансових послуг.

ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ТА СВІТОВА ПРАКТИКА

Юлія Руденко — 2026-03-03

В умовах безперервної глобалізації та автоматизації процесів виробництва особливої ваги набуває питання пошуку шляхів взаємодії виробників та споживачів з урахуванням зміни підходів до організації ринкових відносин. Розвиток мережі Інтернет, різноманітні прояви пандемій стали рушійною силою для появи відносно нового поняття – е-commerce. Автори здійснили огляд ринку електронної комерції у світі, розглянули основні види товарів та послуг, які активно реалізуються через електронні маркетплейси. Лідерами електронної комерції за останні чотири роки визнано азіатські країни, зокрема Китай та Південну Корею. Вагомим стимулом для популяризації електронної комерції в цих країнах стала всебічна підтримка уряду щодо застосування інноваційних підходів до ведення бізнесу та надання державних послуг. Для України найбільший пік розвитку електронної комерції припадає на період пандемії, коли здатність споживачів придбати товар (послугу) була обмежена карантинними заходами. Для виробників та посередників період пандемії характеризувався зниженням оборотності власного капіталу, зростанням частки збитковості. Зважаючи на вищевказане можна стверджувати, що електронна комерція є результатом прояву несприятливих факторів, які відбувались в кожен окремий проміжок часу. Характерними рисами електронної комерції у порівнянні з традиційною торгівлею є наявність маркетплейсів у відділеному форматі, використання мобільних додатків, електронні грошові перекази, електронні гаманці тощо. На основі проведеного дослідження автори дійшли до висновків, що електронна комерція може стати рушійною силою для пожвавлення економічних процесів та просування вітчизняних товарів на світові ринки. Однак, не зважаючи на позитивну динаміку розвитку електронної комерції варто наголосити, що такі види покупок часто пов’язані з рядом ризиків, зокрема: шахрайство продавців товарів (товар часто не відповідає заявленим характеристикам або має погану якість); шахрайство через соціальні мережі (покупці переказують повну вартість товару на рахунок продавця і в кінцевому підсумку не отримують товар); порушення конфіденційності даних покупця (може призвести до витоку фінансової інформації).

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ЗАСАДАХ ГАРМОНІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВИХ ТА СТРАТЕГІЧНИХ АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО МЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Дмитро Палей — 2026-03-03

У статті досліджено результативність антикризового управління приватного медичного підприємства в умовах економічної нестабільності, трансформації ринку медичних послуг, посилення конкурентного тиску та зростання невизначеності зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що кризові явища у діяльності приватних медичних закладів формуються під впливом сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, серед яких ключовими є зміни нормативно-правового регулювання, пандемічні загрози, коливання платоспроможного попиту, обмеженість фінансових ресурсів, а також недостатня узгодженість стратегічних і маркетингових управлінських рішень. Метою статті є визначення напрямів підвищення результативності антикризового управління приватного медичного підприємства на засадах гармонізації маркетингових та стратегічних аспектів його діяльності. У процесі дослідження використано методи системного та структурно-функціонального аналізу, порівняння, узагальнення, логічного моделювання та інтерпретації наукових підходів до кризового менеджменту. Встановлено, що інтеграція маркетингових інструментів зі стратегічними цілями розвитку підприємства сприяє підвищенню фінансової стійкості, оптимізації витрат без зниження якості медичних послуг, збереженню довіри пацієнтів і посиленню конкурентних позицій у кризових умовах. Запропоновано комплексний підхід до антикризового управління, який передбачає диверсифікацію медичних послуг, розвиток онлайн-сервісів і телемедицини, удосконалення маркетингових комунікацій, впровадження системи управління ризиками та забезпечення адаптивності організаційної структури підприємства, що дозволяє підвищити здатність підприємства до реагування на зовнішні виклики. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій у діяльності приватних медичних підприємств з метою підвищення їх стійкості, адаптивності та конкурентоспроможності в умовах кризових трансформацій, а також для підтримки довгострокового стратегічного розвитку.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАВОК АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВОСТІ

Наталія Макаренко — 2026-03-03

У статті досліджено трансформацію ланцюгів постачання агропромислової продукції України в умовах повномасштабної війни як одного з ключових викликів для національної економіки та глобальної продовольчої безпеки. Обґрунтовано, що військова агресія спричинила глибокі структурні порушення традиційних логістичних і збутових зв’язків, зумовивши необхідність переорієнтації аграрних ланцюгів постачання на нові, більш стійкі та адаптивні моделі функціонування. У процесі дослідження здійснено системний аналіз основних чинників, які вплинули на трансформацію ланцюгів поставок аграрної продукції, зокрема блокади морських портів, руйнування інфраструктури, зростання логістичних витрат і ризиків транспортування. Практична цінність дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів для удосконалення управління ланцюгами постачання агропромислової продукції в умовах підвищеної безпекової нестабільності. Запропоновані у дослідженні підходи та концептуальна модель трансформації ланцюгів постачання можуть бути використані аграрними підприємствами при розробленні та коригуванні логістичних стратегій з урахуванням воєнних ризиків, обмежень інфраструктури та змін ринкової кон’юнктури. Визначено ключові напрями трансформації ланцюгів поставок аграрної продукції, зокрема логістичну переорієнтацію, диверсифікацію ринків збуту, зміну стратегій управління та активізацію цифрових рішень. Розкрито соціально-економічні та глобальні наслідки змін для продовольчої безпеки. Запропоновано концептуальну модель трансформації ланцюгів постачання аграрної продукції в умовах безпековості, яка відображає причинно-наслідкові зв’язки між зовнішніми дестабілізуючими факторами, порушенням традиційних механізмів постачання та формуванням стійких, гнучких і ризик-орієнтованих логістичних систем. Доведено, що впровадження цифрових інструментів управління, диверсифікація логістичних маршрутів і ринків збуту сприяють підвищенню адаптивності аграрного сектору та збереженню його експортного потенціалу. Отримані результати можуть бути використані при формуванні державної політики у сфері логістики, продовольчої безпеки та післявоєнного відновлення аграрного сектору України.